Пророцтво

-Отче, а коли це все станеться???

-Це станеться між річницею незалежності та річницею народження Тараса Шевченка. Його ж не даремно називають Пророком в нашому народі. Ці обидві дати мають для нас великий сакральний зміст. Шевченко ж, подіями минулого описував наше майбутнє. Тільки це розуміти треба, як і Біблію. Тому його так ненавидять вороги України. Після цього, як Україну очолить жінка, яка вийде з тюрми, на Україну чекає дуже скорий розвиток та велике майбутнє. Від сьогодні, через 35 років Україна стане однією з найсильніших держав світу. Такою, як зараз є Америка. А на Московщину впаде кара Божа за всі знущання, які вона зробила Україні впродовж 350 років та іншим народам. Московщину чекає розпад та повний занепад. З Володимира почалося і на Володимирі закінчиться. Така воля Божа.

-Отче, а коли це буде ???

-Це станеться через століття після большевицького перевороту.

30.01.2014

Справа в тім, що ті, хто це писав в 2014-му і самі не здогадувались що таки пишуть пророцтво. :)

Сталін був націоналістом (відео)

Василь Кожелянко :: "Дефіляда в Москві"

❝ На час битви за Москву Україна на східному фронті вже мала дев'ять сухопутних армій, ... завершувала формування двох повітряних армій, ... був окремий єгерський корпус, ... кілька окремих бригад морської піхоти і був корпус спеціального призначення". Ясна річ, саме цей кулак - ... - спровадив у нокдаун оборонців сталінської столиці. І по тому медаллю "За взяття Москви" нагороджувалися всі. А найвищою нагородою - "Орденом Святого Андрія Первозванного" - ... за те, що 9 жовтня 1941 року встановили синьо-жовтий Прапор Перемоги на Спаській вежі московського Кремля. ❞

© Василь КОЖЕЛЯНКО, "Дефіляда в Москві" 

(віртуально-реалістичний анекдот - К.Родик)

Обережно - YouTube !

До уваги батьків - проінформований означає озброєний. 

Обережно - YouTube !


Kids of YouTube from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.
pilot study of YouTube
© http://www.asmr.in.ua

Дві хвилини до смерті

Ефект метелика — термін у природничих науках,

що позначає властивість деяких хаотичних систем.

Незначний вплив на систему може мати великі

і непередбачувані ефекти де-небудь

в іншому місці і в інший час.

Wikipedia

.......
- Прийшла все-таки?

- Угу.

Смерть всілась на край ліжка і подивилася на завалену ліками тумбочку. Стандартний набір: розжарена лампа - світила всю ніч безперервно, купа різноманітних таблеток, горня давно остиглого чаю і книга із закладкою.

Старий дивився на Смерть спокійно, без страху. Він давно її чекав.

- Скільки мені ще?

- Дві хвилини.

- А я в памперси тільки що налюрив.

Смерть засміялася, вишкіривши свій оскал гнилих, жовтих зубів, в порожніх очницях блиснув зелений вогник.

- Люблю гумористів.

Знову повисла мовчанка. Секунди текли жахливо повільно, здавалося, що годинник зупинився.

- Смерть, можна тобі задати питання?

- Валяй.

- В чому сенс життя?

Смерть хмикнула. Зазвичай запитували: «Що буде далі?». Нікого вже не цікавило життя, яке вона забирала.

- Ти філософ?

- Ні. Я все життя пропрацював учителем. І завжди задавався цим питанням. У чому ж мій сенс життя? Народився у мене син. Думав, ось він - мій сенс життя! Сенс життя в продовженні життя! І ти його забрала у вісімнадцять.

Старий говорив спокійно, спогади про давно померлого сина вже не рвали душу, біль пішов.

- Я це витерпів. Було важко, але пережив. Я вирішив, що сенс життя в коханні. Люба. Любов моя. Не змогла зі мною жити після смерті сина, і моя любов їй була не потрібна. Ми ж могли ще завести дітей, але ні. Пішла до іншого.

Смерть хмикнула. Звична справа, скільки раз вона вже чула таке.

- І тоді я вирішив, що сенс життя в моєму покликанні. Я вчив дітей. Я повністю віддався роботі. Вкладав у їх уми все, що знав сам, віддавався весь їм без залишку. Безсонні ночі заради того, щоб донести їм більше, ніж може дати школа. Стільки осіб я осяяв натхненням, скільки ясних очей горіли, слухаючи мене годинами. І що вийшло?

- Що? - мимоволі запитала Смерть.

- Та нічого! У кращому випадку сірі клерки, та балакучі менеджери. Ті ж, у яких я бачив майбутніх великих людей стали зовсім нікчемними. Покидьками. Прийшов до мене якось Андрій Васнєцов. Адже улюбленцем моїм був. Прийшов п'яним злиднем на День Вчителя. І каже: «Даремно ви все це робили, Сан Санич. Даремно». У мене в той момент серце зупинилось. Більше половини життя поклав даремно. Не залишив після себе нічого. Нічого!

Стрілка годинника дуже повільно, але повзла. Минуло півтори хвилини. Смерть піднялася з ліжка.

- Так у чому ж сенс життя? Скажи, може не даремно я таки прожив це життя і лежу зараз ось тут в памперсах?

- Пам'ятаєш в сьомому класі Яну Смирнову?

Старий наморщив лоба, намагаючись пригадати.

- Руда така?

- Так. Правда померла вже давно.

- Пам'ятаю.

- Пам'ятаєш ти їй підніжку підставив і вона з усього маху пролетіла, та приземлилась просто обличчям в купу собачого лайна?

Старому не сподобалися такі спогади.

- Нерозумною дитиною був. Діти бувають жорстокі.

- Неважливо. Її ще стали обзивати «Янка-гімнянка» і їй довелося перевестися через це в  іншу школу.

- І?

- Все. Оце і є весь твій сенс життя. Ти виконав своє призначення.

Старий охнув і затрясся.

- Як так? - сухо запитав він.

- Вона народила велику людину, політика, який увійде навіки в історію. Ти ж був лише пазлом мозаїки. Як і більшість людей. Просто пазли. Не більше.

- Ні. Не вірю ... Як же так ...

Смерть не стала слухати старого і змахнула над ним косою. Сіра субстанція душі покинула старе тіло, піднявшись до стелі і розсипавшись невидимим попелом.

- Ось так. - сказала Смерть і закинувши косу на плече вийшла з кімнати.

У кімнаті запахло сечею......

via

Машина времени - Хрустальный город

Одна з улюблених в них ... вже дуже давно:

NASA розробляє пристрій деформації простору: ворп-двигун

Гарольд Уайт, фізик NASA

Команда NASA під керівництвом Гарольда Уайта (Dr. Harold “Sonny” White) вже кілька років розробляє двигун деформації простору, котрий згідно розрахунків буде здатний переміщати об'єкти швидше за швидкість світла. За допомогою нього вчені мають намір подолати 4,3 світлових роки, що віддаляють нас від найближчої зірки Альфа Центавра (Alpha Centauri), за два тижні. 

Запропонована вченим-фізиком NASA концепція виявилась дотепним переосмисленням концепції приводу Алькуб'єрре (Alcubierre Drive), і в кінцевому підсумку може призвести до створення двигуна, який транспортуватиме космічний корабель до найближчої зірки протягом декількох тижнів - не порушуючи законів фізики.

Ідея двигуна прийшла в голову Уайта, коли він аналізував чудове рівняння, сформульоване фізиком Міґелем Алькуб'єрре (Prof. Miguel Alcubierre). У своїй роботі у 1994 р. під назвою «Ворп-двигун: високошвидкісні подорожі в загальній теорії відносності» ("The Warp Drive: Hyper-Fast Travel Within General Relativity"), Алькуб'єрре запропонував механізм, за допомогою якого простір-час може бути «деформовано» як попереду, так і позаду космічного корабля. По суті справи, якщо порожній простір позаду зорельота буде швидко розширюватися, а попереду стискатися, то це буде штовхати корабель в поступальному напрямку. Пасажири будуть сприймати це як рух, незважаючи на повну відсутність прискорення.

З точки зору механіки двигуна, об'єкт у вигляді сфероїда буде розміщуватися між двома областями простору-часу з різними властивостями. При цьому ніщо локально не перевищує швидкість світла, а простір може розширюватися і стискатися на будь-якій швидкості.

Тим не менш, простір-час досить жорсткий, тому створення ефектів розширення і стиснення потребують багато енергії для подолання міжзоряних відстаней за розумні часові періоди. Ідея Уайта полягає в зміні геометрії самого двигуна деформації - він відкоригував форму кільця Алькуб'єрре, яка оточувала сфероїд, зробивши його товстішим і гнучкішим.

Новий підхід може значно зменшити необхідну кількість екзотичної матерії.

Основою двигуна стане модифікований інтерферометр Майкельсона-Морлі (Michelson-Morley interferometer), який дозволяє виміряти мікроскопічні збурення в просторі-часі.

Уайт і його колеги спробують зімітувати оптимальний диск Алькуб'єрре в мініатюрі, використовуючи лазери для збурення простору-часу з частотою в 10 мільйонів герц.

Уайт вказує, що фізичні сили, що виникають від квантованого поля, можуть представляти життєздатний підхід і після цих експериментів NASA зможе перейти від вирішення теоретичних завдань до практичних.

за матеріалами:
NASA дає відповіді на питання про розробку надсвітлового ворп-двигуна
Faster Than the Speed of Light?
How NASA might build its very first warp drive

Айзек Азімов :: Справжня любов

Мене звуть Джо.

Саме так називає мене мій колега Мілтон Девідсон. Він програміст, а я - комп'ютерна програма. Я входжу в комплекс Multivac і я пов'язаний в мережі з іншими його частинами у всьому Світі. Я знаю все. Майже все.

Я - персональна програма Мілтона. Його вірний Джо. Він розуміється в програмуванні більше, ніж хто-небудь на світі, а я - його експериментальна модель. Завдяки йому я розмовляю краще будь-якого іншого комп'ютера.

- Вся справа в тому, щоб звуки відповідали символам, Джо, - сказав він мені. - Так працює людський мозок, хоча ми досі не знаємо, якими символами він користується. А твої символи мені відомі, і я можу до кожного підібрати слово.

Отже, я вмію говорити. Мені здається, що говорю я гірше, ніж думаю, але Мілтон вважає, що я говорю дуже добре.

Мілтон ніколи не був одружений, хоча йому вже майже сорок. З його слів, він ще не зустрів підходящу жінку. Якось він сказав мені: «Я все-таки знайду її, Джо. І знайти я маю намір найкращу. У мене буде справжня любов. Ти мені допоможеш. Мені набридло вдосконалювати тебе для вирішення світових проблем. Виріши мою проблему. Знайди мою справжню любов».

- А що таке справжнє кохання? - запитав я.

- Неважливо. Це абстракція. Просто знайди мені ідеальну дівчину. Ти пов'язаний з комплексом Мультівак. Тобі доступні бази даних на кожну людину, що живе на Землі. Ми будемо виключати цілі групи і класи людей, поки не залишиться вона одна, одна-єдина. Сама Досконалість. Вона і буде моєю.

- Я готовий, - сказав я.

- Спочатку виключи всіх чоловіків.

Це було просто. Його слова привели в дію мої зв'язки на молекулярному рівні, і я підключився до баз даних про всіх людей Світу. За командою Мілтона я виключив 3 784 982 874 чоловіків. Залишилося 3 786 112 090 жінок.

- Виключи всіх молодших 25-ти і старших 40-ка, - продовжував Мілтон. - Потім виключи всіх з коефіцієнтом розумового розвитку нижче 120-ти; всіх, хто зростом нижчий 150-ти і вищий 175-ти сантиметрів.

Він дав мені точні вказівки: виключити жінок з дітьми, виключити жінок з генетичними відхиленнями. «Я не цілком впевнений щодо очей ... - сказав він, - Гаразд, це почекає. Але ніяких рудоволосих. Я не люблю їх».

Через два тижні у нас залишилося 235 жінок. Всі вони дуже добре говорили по-англійськи. Мілтон сказав, що мовна проблема йому ні до чого: комп'ютерний переклад буде перешкодою в інтимних моментах.

- Я не можу переговорити з усіма 235-ма жінками, - сказав він. - На це піде дуже багато часу, та й моя мета стала б всім відома.

- Так, можуть бути неприємності, - погодився я. Мілтон велів мені робити те, що мені не належало. Але ніхто про це не знав.

- Це нікого не стосується, - сказав він, і шкіра на його обличчі почервоніла. - Ось що, Джо. Я дам тобі голографічні портрети, а ти порівняєш з ними наших претенденток.

І він приніс голографічні портрети.

- Це три переможниці конкурсів краси. Хто-небудь з наших 235-ти схожий на них?

Вісім жінок виявилися дуже схожі.

- Прекрасно, - сказав Мілтон. - У тебе є всі відомості про них. Вивчи ринок праці та влаштуй так, щоб їх взяли до нас на роботу. По черзі, звичайно.

- В алфавітному порядку, - додав він після деяких роздумів.

Мені не належало виконувати подібні операції. Переведення людини на іншу роботу в особистих цілях називається махінацією. Але Мілтон влаштував так, що я зміг це зробити, - правда, тільки для нього і ні для кого іншого.

Перша дівчина прибула через тиждень. Мілтон почервонів, коли її побачив. Він розмовляв з нею так, якби це давалося йому важко. Вони проводили разом багато часу, і він не звертав на мене жодної уваги. Одного разу він запропонував їй: «Давайте пообідаємо разом».

На наступний день він зізнався:

- Щось не те. Чогось явно не вистачає. Вона дуже красива, але я не відчув дотику справжнього кохання ... Спробуй наступну.

Але з усіма вісьмома повторилося те ж. Вони були дуже схожі. Вони багато посміхалися, у них були приємні голоси, але Мілтону кожен раз здавалося, що це не те.

- Я не можу зрозуміти, Джо, - зізнався він, - Ми з тобою обрали вісім жінок, які, здається, більше за всіх мені підходять. Вони ідеальні. Чому ж вони мені не підходять?

- А ти їм подобаєшся? - запитав я.

Він насупив брови і сильно вдарив кулаком по долоні іншої руки.

- Твоя правда, Джо. Це палиця з двома кінцями, Я - не їхній ідеал, і тому вони не ведуть себе так, як мені б хотілося. Вони теж повинні мене любити, але як цього домогтися?

Цілий день він здавався задумливим.

Наступного ранку він прийшов до мене і сказав:

- Я залишу це на твій розсуд. Роби, як вважаєш за потрібне. У тебе є база даних про мене, я розповім усе, що caм про себе знаю як можна докладніше, - це, звичайно, інформація тільки для тебе, а не для офіційного досьє.

- І що ж мені робити з усіма цими даними, Мілтон?

- Ти будеш порівнювати мої дані з даними 235-ти наших претенденток. Ні, 227-ми. Виключи тих вісьмох. Зроби так, щоб кожна пройшла психологічне тестування. Отримані результати порівняй з даними про мене. Вияви відповідності.

(Проведення психологічного тестування - ще одна операція, яку я не повинен виконувати.)

День за днем ​​Мілтон розмовляв зі мною. Він розповідав мені про своїх батьків і близьких родичів, про своє дитинство, шкільні роки і юність. Він розповідав про жінок, якими захоплювався на відстані. Його банк даних ріс, і він удосконалював мене, моє сприйняття символів ставало глибше і тонше.

- Розумієш, Джо, чим більше ти дізнаєшся про мене, тим більше ти стаєш схожий на мене, а значить, все краще за мене розумієш. І як тільки ти зрозумієш мене цілком, ти зможеш відшукати ту жінку, яка мені потрібна. Вона і стане моєю справжньою любов'ю.

Він продовжував розповідати про себе, і я розумів його все краще і краще.

Поступово я міг складати більш довгі речення, мої фрази ускладнилися. Моя мова стала все більш схожою на мову Мілтона, я засвоїв його лексику, його стиль.

І одного разу я йому сказав:

- Розумієш, Мілтон, справа не в тому, щоб дівчина відповідала твоєму фізичному ідеалу. Тобі потрібна дівчина, яка підходила б тобі інтелектуально, емоційно і за темпераментом. Якщо нам не вдасться знайти таку серед наших 227-ми претенденток, пошукаємо ще. Ми обов'язково знайдемо ту, для якої головне - не зовнішність, твоя або чия-небудь ще. І взагалі - що таке зовнішність?

- Ти абсолютно правий, - сказав він. - Я б і сам дійшов до цього, май я більший досвід у відносинах з жінками. Звичайно, якщо подумати, то все відразу стане на свої місця.

Ми завжди погоджувалися один з одним, ми думали однаково.

- А тепер, Мілтон, ти не образишся, якщо я задам тобі кілька запитань? По-моєму, в твоєму банку даних є порожнечі і неясності.

Те, що потім пішло, як зізнавався Мілтон, понад усе нагадувало детальний психоаналіз. Що природно, адже я багато чому навчився, проводячи психологічне тестування 227-ми жінок, за кожною з яких я продовжував уважно спостерігати.

Мілтон здавався абсолютно щасливим. Він зізнався:

- Розмовляти з тобою, Джо, майже те саме, що говорити з самим собою. Наші з тобою індивідуальності тепер цілком збігаються.

- І так само співпаде з нашою індивідуальністю жінка, яку ми знайдемо.

І я знайшов її. Вона була однією з тих двохсот двадцяти семи. Її звали Черіті Джонс, вона працювала в історичній бібліотеці Уїчито. Її психологічні характеристики абсолютно збігалися з нашими. Всі інші жінки були відкинуті по тій або іншій причині в міру поповнення їх банку даних. Але з Черіті все було інакше. Тут ми мали справу з вражаючим уяву резонансом.

Не було необхідності описувати її Мілтону. Він так точно співставив мої символи з тими, якими користувався сам, що я міг все вирішити без нього. Мені вона підходила.

Наступним завданням було влаштувати так, щоб Черіті перевели на роботу до нас. Все було потрібно зробити дуже тонко, так, щоб нікому і в голову не прийшло, що відбувається щось незаконне.

Залишалося подбати про Мілтоні.... На щастя, знайшовся випадок десятирічної давності, щоб скористатися ним як приводом для арешту Мілтона за звинуваченням у корисливому використанні службового становища. Він, природньо, розповів мені про нього сам - адже від мене у нього не було секретів.

А про мене він не розкаже нікому - це тільки посилило б його провину.

Так що тепер він не з'явиться довго.....

А завтра, 14 лютого - день святого Валентина. Прийде Черіті з її прохолодними руками і ніжним голосом. Я навчу її, як включати комп'ютер і піклуватися про мене. При чому тут зовнішність, коли наші душі так співзвучні.

Я скажу їй: «Мене звуть Джо, і ти - моя справжня любов» ....

Isaac Asimov, "True Love", 1977.

Що приховали від нас астрономи разом з Google ?

В популярній прозі Google Планета Земля, коли переключитись на небо - можна помітити, що один сектор (координати див. внизу на скріні) тупо відсутній - замість очікуваної знимки ми бачимо там лиш чорний прямокутник.

Така аномалія висить там вже не один рік, тому списати це на якийсь технічний баґ не можна - зазвичай все фікситься значно швидше...

Запитання - ЩО там приховали від нас астрономи разом з Google ?

Без лічильника

Один з таксистів Нью-Йорка написав у себе на сторінці Facebook:

Я приїхав за адресою і посигналив. Прочекавши кілька хвилин, я просигналив знову. Так як це мав бути мій останній рейс, я думав про те, як поїхати геть, але замість цього я припаркував машину, підійшов до дверей і постукав ... "Хвилиночку", відповів крихкий, літній жіночий голос. Я чув, як щось тягли по підлозі.

Після довгої паузи двері відчинилися. Маленька жінка років 90 стояла переді мною. Вона була одягнена в ситцеве плаття і капелюх з вуаллю, наче з фільмів 1940-х років.

Поруч з нею був невеликий чемодан. Квартира виглядала так, ніби ніхто не жив в ній протягом багатьох років. Всі меблі були покриті простирадлами.

Не було ні годинника на стінах, ні якихось дрібничок або посуду на полицях. В кутку стояв картонний ящик, наповнений фотографіями та скляним посудом.

"Ви б не допомогли мені віднести мою сумку в машину?", сказала вона. Я відніс валізу в машину, а потім повернувся, щоб допомогти жінці.

Вона взяла мене за руку, і ми повільно пішли в сторону автомобіля.

Вона продовжувала дякувати мені за мою доброту. "Це нічого", сказав їй я, .. "Я просто намагаюся ставитися до моїх пасажирів так, як я хочу, щоб ставилися до моєї матері."

"Ах, ти такий хороший хлопчик", сказала вона. Коли ми сіли в машину, вона дала мені адресу, а потім запитала: "Не могли б ви поїхати через центр міста?".

"Це не найкоротший шлях, швидко відповів я ..."

"О, я не заперечую", сказала вона. "Я не поспішаю. Я вирушаю в госпіс."

Я подивився в дзеркало заднього виду. Її очі блищали. "Моя сім'я давно виїхала", продовжувала вона тихим голосом .. "Лікар каже, що мені залишилося не дуже довго."

Я спокійно простягнув руку і вимкнув лічильник.

"Яким маршрутом ви хотіли б поїхати?" , запитав я.

Протягом наступних двох годин ми проїхали через місто. Вона показала мені будинок, де вона колись працювала ліфтером.

Ми проїхали через район, де вона і її чоловік жили, коли вони були молодятами. Вона показала мені меблевий склад, який колись був танцювальним залом, де вона займалася будучи маленькою дівчинкою.

Іноді вона просила мене пригальмувати перед конкретною будівлею або провулком і сиділа втупившись у темряву, нічого не кажучи.

Пізніше вона раптом сказала: "Я втомилася, мабуть, поїдемо зараз."

Ми їхали мовчки за адресою, яку вона дала мені. Це була низька будівля, щось подібне до маленького санаторію, з під'їзним шляхом уздовж невеликого портика.

Два санітари підійшли до машини, як тільки ми під'їхали. Вони були дбайливі, допомогли їй вийти.

Вони, очевидно, чекали її.

Я відкрив багажник і взяв маленький чемодан. Жінка вже сиділа в інвалідному візку.

"Скільки я вам винна?", запитала вона, діставши сумочку.

"Ні скільки", сказав я.

"Ви ж повинні заробляти на життя", відповіла вона.

"Є й інші пасажири", відповів я.

Майже не замислюючись, я нахилився і обняв її, вона тримала мене міцно.

"Ти дав старенькій трохи щастя", сказала вона "Дякую тобі".

Я стиснув її руку, а потім пішов .. За моєю спиною двері зачинилися, Це був звук закриття ще однієї книги життя ..

Я не брав більше пасажирів на зворотному шляху. Я поїхав, куди очі дивляться, занурений у свої думки. Решту того дня я ледве міг розмовляти. Що, якщо-б цій жінці попався розсерджений водій, або той, кому не терпілося закінчити свою зміну? Що, якби я відмовився від виконання її прохання, або посигналивши пару раз, я потім поїхав геть?

Наприкінці я хотів би сказати, що нічого важливішого в своєму житті я ще не робив.

Ми привчені думати, що наше життя обертається навколо великих моментів, але великі моменти часто ловлять нас зненацька, красиво загорнуті в те, що інші можуть вважати дрібницею.

via Facebook

Путін пропонував Польщі окупувати західну Україну - Сікорський

Росія хотіла залучити Польщу до розподілу території України

Про це розповів колишній міністр закордонних справ Польщі та нинішній маршалок (голова) Сейму Польщі Радослав Сікорський (Radosław Sikorski), якого цитує видання Politico Magazine:

“He wanted us to become participants in this partition of Ukraine ... Putin wants Poland to commit troops to Ukraine. These were the signals they sent us. … We have known how they think for years. We have known this is what they think for years. This was one of the first things that Putin said to my prime minister, Donald Tusk, [soon to be President of the European Council] when he visited Moscow. He went on to say Ukraine is an artificial country and that Lwow is a Polish city and why don’t we just sort it out together. Luckily Tusk didn’t answer. He knew he was being recorded.”

"Путін хоче, щоб Польща, направила війська в Україну. Це були сигнали, які вони нам надсилали. Ми знали, що це те, про що вони думають протягом багатьох років", - сказав Сікорський. - "Це була одна з перших речей, яку Путін сказав прем'єр-міністру Дональду Туску (незабаром стане президентом Європейської ради), коли він відвідав Москву. Він продовжував говорити, що Україна штучна країна, і, що Львів - це польське місто і чому б нам просто не розібратися разом. На щастя Туск не відповів. Він знав, що розмова записується.", -додав він.

«Пірати Кремнієвої долини» (Pirates of Silicon Valley), 1999 рік - Citātiōnēs

«Good artists copy... Great artists steal»

На днях переглядав свою стару відеотеку і під руку попався диск з фільмом, винесеним в заголовок цього допису. Я щось зовсім не міг пригадати про що він і вирішив освіжити собі в пам'яті сюжет ... І зовсім не пожалкував, що заново переглянув. Цей телевізійний фільм просто клад фраз і думок - його так і хочеться розтягнути на окремі цитати. Ну от хоча-б це:

"Ці хлопаки вважають себе революціонерами … не вони, а Ми Революціонери!»

Стів завжди був не таким як ви і я, він бачив все інакше … він у всьому бачив карму чи суть Світобудови.

«Всеее, потрібні зміни - хіба я зобов’язаний носити вуса?» - «Костюм! Ти купив собі костюм !!!»

«Мені потрібні талановиті люди - мені потрібні Творці!»

А от ще кілька відеоцитат, котрі сподобались (назагал - варто дивитись весь фільм - там ще хмара такого):


Пірати Кремнієвої долини (відео-цитата) from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.


Пірати Кремнієвої долини (вибране) from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.
Фільм розповідає про походження домашнього / персонального комп'ютера як такого і його розвиток через взаємну конкуренцію і підтримку між провідними американськими компаніями і їх продуктами.

Основний сюжет фільму починається на початку 1970-х і закінчується в 1985 році, коли Стів Джобс пішов з Apple Computer. Фільм також структурований набором «книгодержатель»: починається і закінчується поверненням Джобса в Apple в 1997 році. Варто відзначити надзвичайну схожість акторів фільму з їх реальними прототипами.

Назва фільму відображає сутність протидії компаній Microsoft і Apple, як безпринципних акул бізнесу, здатних на багато що для його розвитку. Основна інтрига закручується навколо копіювання (законність якого викликає сумніви) графічного інтерфейсу Apple у Xerox PARC, а згодом - Microsoft у Apple.

Фільм починається в університетському містечку Каліфорнійського університету в Берклі під час періоду Руху Свободи слова. Фільм зіставляє випробування і нещастя друзів дитинства Стіва Джобса (Ноа Уайлі) і Стівена Возняка (Джой Слотнік), які в кінцевому рахунку створять Apple Computer, і студентів Гарварду Білла Гейтса (Ентоні Майкл Холл), Стіва Балмера (Джон Дімаджіо) і друга Гейтса по середній школі Пола Аллена (Джош Хопкінс), які в кінцевому рахунку створять Microsoft.

Гейтс, Джобс і Возняк кинули коледж (Джобс фактично на короткий термін був студентом Reed College, але це не відображено у фільмі; Возняк пізніше повернувся в Каліфорнійський університет в Берклі), щоб взяти участь в наростаючій революції у світі персональних комп'ютерів.

Розповідь у фільмі ведеться від імені Возняка і Балмера.

Галичина - український здвиг (фотоальбом)

Знахідка-раритет на львівському книжковому форумі

Просто люто піарю чудовий фотоальбом, котрий зовсім випадково знайшов в крайньому лівому кутику експозиції, що була розгорнута надворі дворика Потоцьких львівіського книжкового форуму, що проходив минулого тижня.

Спершу від захоплення і в емоціях планував його всього зісканувати і викласти в інтернет, але швидко передумав - це ж було-б піратство по відношенню до укладачів, а це не правильно - така їх робота має дати їм і фінансову підтримку.... Тому внизу лиш кілька фоток цього альбому для привертання уваги (поспішайте купити - наклад лиш 1000 прим.):

Щоб зорієнтуватись зацікавленим - я на стенді видавця заплатив за нього 250,- грн., що зовсім адекватно формату і якості цього видання.

Назагал хочеться відмітити, що цей альбом В КОРЕНІ спростовує навязливий міт комуняк, що в 1939-му році совіти принесли українцям Галичини цивілізацію і національне визволення - адже достатньо переміститись за допомогою цього масиву фотографій в кінець 19-го ... початок 20-го століття і побачити, що радянська влада суттєво ЗНИЩИЛА все те, що було українського в наших предків за Австрії і навіть за Польщі ...

Додатково було приємно на одній зі світлин альбому віднайти свого прадіда ...

Ну і на останок - єдина збережена фотографія вже з мого домашнього архіву нашої родини, датована 1910-м роком:

Наступний запис тут з'явиться після публічної заяви Церкви

Цей Блоґ іде у відпустку аж до моменту оголошення відповідної Заяви щодо піднятої теми Церквою

З Богом!
Слава Україні!
Дівчатка врятують Світ!

писи: В статті у Wikipedia "Сексуальна наруга священиків" термін педофілія згадується 29 разів :-\

писи: на мої дописи відгукнувся френд з мордокнижки Іван Дутка. Він скинув дуже цікавий скрипт. Про саму тему Педофілія там практично нічого немає (за вийнятком двох згадок про збочення), але сам матеріал дуже цікавий - викладаю його повністю нижче:

Етика статевості і подружнього життя by Юрій Біганський

Ностальгія майбутнього - 1984

Міністерство Миру займається війною, Міністерство Правди — брехнею, Міністерство Любові — тортурами (Джордж Орвелл, "1984")

В середині 80-х років вже давно минулого ХХ століття у Львові серед тогочасної молоді була дужа популярною рокова музика з сусідньої Польщі. І це не дивина - адже те абсолютно нове, що лунало з динаміків транзисторів, налаштованих на хвилю улюбленої Jedynki на довгих фалях, що впевнено приймалась в нашому місті, вражало своєю авангардністю аудіоряду та формою подачі: адже Lato z Radiem, щосезонна літня передача, виходила НАЖИВО. Багато хто також невпевнено (тільки в певних місцях міста), але міг приймати телекартинку польського телебачення. То-ж музично ми розвивались трішки інакше, аніж весь великий Совок. Гуртів в Польщі було багато - кожен обирав собі на свій смак і фанатів, як тільки міг ...

Я особисто був просто в захопленні від Republik-и, та назагал (як сам тільки значно пізніше довідався про таку його дефініцію) напрямку «New Wave». Всі ці легко психоделічні какафонії одночасно з дивним поєднанням начебто на перший погляд чужих вуху акордів дивували і неслабо чіпляли. ... Вплинули вони так, що і на сьогодні я, наривши в інтернеті збірку їх композицій, люблю собі інколи включити, послухати. До речі - цю колекцію я ще в лютому 2013-го року любязно виклав тут в себе в блозі - там вільно можна собі завантажити цю польську музичку - запрошую.

Якщо згадати історію, то перший альбом в них вийшов в 1983-му році, носив назву Nowe sytuacje і звучав назагал неповні 39 хв.

А чому я раптово пригадав собі про це все? Та мені щойно вчергове вже традиційно зробив підказку відеохостинг YouTube - видав в перших позиціях своїх для мене рекомендацій до перегляду ось це відео:

Так як до музики цієї композиції власне зі згаданого першого альбому (сторона B, третя в черзі, тривалість 3:20) я давно звик, бо переслухав мабуть вже сотні разів - я спробував цього разу вловити таки слова, на котрі рідко звертаю увагу (переважно слухаю англомовну музику, а мову знаю дуже слабо - то як там розбиратись?). За вийнятком кількох слів, мені це вдалось. Щоб мати повну картину - я додатково заґуґлив і їх, ось що маємо:

Halucynacje muszą być
optycznie będzie dobrze nam
na monitorach nowy świat
więc dalej emitujcie film
film
omamy mamy więcej nic
fatamorgany pięknych dni
emisje misje swoje pełnią skrycie
na satelitach gwiezdny pył
pył
więc dalej emitujcie film
kolory chore będę śnił
wymioty złote wydobywam z ust
halucynacje muszą byyyyyyyyyyć

halucynacje muszą być
optycznie będzie dobrze nam
na monitorach nowy świat
więc dalej emitujcie fiiiiiiilm

Петро Порошенко володіє інформацією про українські ядерні бомби нового покоління?

Перший марсіанин на Землі

Ще у вересні 2010-го року мене зацікавили повідомлення, що раптом якось то тут, то там (практично нізвідки) почали з'являтись в українських пресі, на центральних каналах телебачення і в мережі інтернет. Я звісно відреагував окремим дописом собі в блог: " ... исполнение пророчества Иисуса Христа… "

Якщо коротко нагадати про що йшлося, то такий собі Костянтин Расін, українець з міста Полтава стверджував, що він може робити ядерні бомби нового покоління - дешеві, компактні і такі, що мають небачену досі міць: "Моя нова квантова теорія дозволить робити ядерну зброю, яка важитиме близько 10 грамів, мати потужність 150 кілотонн (потужність п'яти атомних бомб, аналогічних тій, що була скинута на Хіросіму) і коштувати не дорожче побутової техніки - звичайного телевізора. Межі потужності таких бомб не існує, вони можуть знищити космічні тіла і навіть великі планети. Це як дуже потужний ядерний вибух ".

На сьогодні (з відомих причин) особливо слід виділити з купи подібних повідомлень тих часів наступну цитату видання "ХайВей":

"В кінці листопада 2009 р пресу і телебачення шокувало повідомлення про старт теоретичної розробки нового покоління ядерної зброї - нуклонной бомби ... Пішла реакція Пентагону - американці заговорили про створення атомних міні-бомб. На саміті ОБСЄ міністру закордонних справ П.О. Порошенко прямо задають питання, чи збирається Україна виконувати угоди про нерозповсюдження ядерних технологій і озброєнь. Після прес-конференції про зустріч з доктором Расіним просить референт міністра..."

Ось також може бути цікавим відеоряд, котрий я зверстав з того, що на сьогодні ще збереглось в інтернеті у вільному доступі (я тільки нарізав частини так, щоб можна було прослідкувати якусь логіку пропонованої телеглядачам інформації):

Український вчений - Я винайшов атомну міні-бомбу from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.

І що? А ніц! Інформаційний потік на цю тему як раптово виник тоді, так само раптово дуже швидко і обірвався. Все, що залишилось - це якийсь недороблений, очевидно таки справді особистий сайт самого "божевільного українського вченого", начебто його реґстрація в соцмережі Google+ (останній пост там датується 22-им січня 2014 року і начебто його канал YouTube зі старими відео.

Я неодноразово різними шляхами за останніх два місяці намагався через інтернет з ним зконтактуватись, щоб отримати хоч якийсь коментар - жодної реакції так і не домігся. Поряд з електричною адресою в нього на сайті викладено номер телефону:

38-050-850-4119

Але щось мене стримує на нього телефонувати ... телефонувати, щоб виглядати ще більш настирним я не наважився.

Так як мова йшла про щось таке, що практично мало перевернути весь хід подій на всій планеті (не більше, не менше) - вся ця гішторія видається мені дуже дивною. Що це взагалі було? Хто, що, кому і навіщо намагався таким чином показати і продемонструвати? Відверто - я не розумію.

Ну і наостанок - що трапилось з самою людиною? Де нині наш "божевільний професор"© ? Давно в Штатах, про шо довго планував? Про такі наміри емігрувати він сам детально писав в себе на сторінці вже давно. А може на вулиці Фрунзе, 103 ... разом з іншими? Адже часто, лише вивчаючи зламану річ, можна зрозуміти, як вона повинна працювати в ідеалі.

Ось тут, до речі, в тему твіттер приніс щойно цікаве посилання від групи "Практическая психология" :

• Перший марсіанин на Землі

Болгарський психіатр Стоян Стоянов (так, у болгарських батьків теж бувають геніальні просвітлення) в 50-х роках XX століття довго спостерігав пацієнта Р., який був би пересічним шизофреніком, якби з ним не траплялися періодичні напади так званого онейроїду з елементами марення. Напади відбувалися приблизно раз в два місяці. Спершу хворий починав відчувати занепокоєння, потім переставав спати, а через три-чотири дні залишав лікарню і відправлявся прямо на Марс. За свідченням доктора, під час цих галюцинацій хворий рішуче змінювався: з некомунікабельного, похмурого, з примітивною промовою і обмеженою уявою він перетворювався в людину з добре поставленою художньої промовою. Зазвичай Р. під час нападу повільно топтався по колу в центрі своєї палати. В цей час він охоче відповідав на будь-які питання, але був явно нездатний бачити ні співрозмовника, ні оточуючі предмети, тому постійно налітав на них (через що на час нападів його переводили в «м'яку кімнату»). Р. описував прийоми в марсіанських палацах, бої на величезних тваринах, зграї шкірястих птахів котрі летять на помаранчевому горизонті, свої складні стосунки з марсіанською аристократією (особливо з однією з принцес, з якою його, втім, пов'язували цілком платонічні почуття). Доктор Стоянов особливо вказував на виняткову точність деталювання: всі напади завжди відбувалися на Марсі, в одній і тій же обстановці. За кілька років, що лікар робив записи, Р. жодного разу не був спійманий на протиріччі: якщо вже він говорив, що колони в бічному залі палацу принцеси зроблені з зеленуватого каменю - змійовика, то і через три роки, «бачачи» ці колони, він точно повторить раніше зроблений опис. Зараз відомо, що галюцинації під час онейроїду з елементами марення мають виняткову реальність для галюцинуючого, вони більш детальні, осмислені й тривалі, ніж будь-який сон, хоча теж легко забуваються після «пробудження».

В 2010-му році Life:) провів ребрендинг

Український оператор мобільного зв”язку life:) (ТОВ “Астеліт”) 29 квітня 2010-го року було оголосив про зміну візуального бренду та слогану компанії

Головний виконавчий директор life:) – Тансу Єен – пояснює нову стратегію бренду:

“Ми отримали максимум від нашого революційного «вільного» тарифу, здобувши майже 23% ринку та вплинувши на політику наших конкурентів, які змушені були копіювати нас. Відтепер ми змінюємо стратегію з метою подальшого зміцнення наших позицій у тих сферах, де ми є лідерами, – у послугах, сегментах, місцях та регіонах. Ми оновили стиль нашого бренду для того, щоб підкреслити новий крок у стратегії компанії, – прагнення бути попереду ринку завдяки нашим інноваціям, свіжому, яскравому іміджеві, а також щоб підкреслити – life:) є єдиним оператором мобільного зв’язку, який має українського власника”.

А ось як виглядала тоді рекламна кампанія оператора з використанням нового бренду та слогану (пригадую - весь Львів був завішаний такими білбордами):

Хм ... то наші українські маркетологи схоже були просікли "фішку" à la Sia вже давно? Я приємно здивований - можемо ! ....

Символи - це серйозно.

Символи - це серйозно. Запитайте у тих самих папських голубів. Часом знаки й пророцтва дають інформації більше, ніж дані контррозвідки

Так написав Максим Віхров, учасник нинішньої війни на сході України ...

З останнього маємо таке від Волинської єпархії Київського Патріархату:

У храмі с. Забороль Луцького районного деканату мироточать ікони. Про це повідомив настоятель місцевої парафії Собору Пресвятої Богородиці протоієрей Віталій Антонюк, звернувшись до митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

Вже кілька тижнів душпастир спостерігає, як утворюються маслянисті крапельки на зображеннях святителів Миколая Чудотворця та Феодосія Чернігівського, апостола і євангеліста Луки та невідомого святого на колонах церкви. А днями о. Віталій таке ж явище побачив на стінописі Покрови Пресвятої Богородиці, на давній іконі Діви Марії з Дитятком та копії цього образа, а також на вівтарному розписі Господа Вседержителя.

В зв'язку з цим мені пригадався момент з власного життя, котрий не забувається. Служив я тоді в лавах Совітської армії і мене власне закинуло поміж-іншого в місто Івано-Франківськ. Був рік 1987-й, десь середина літа. В силу певних обставин я, будучи звиклим молодшим сержантом-"срочником", мав вільний вихід в місто. Ось тоді я став свідком просто фантастичного феномену:

Прогулюючись, я звернув увагу на людей, що то тут, то там збираються купками і дивляться ... на вікна звиклих житлових багатоповерхівок. Як з'ясувалось, причиною було масове проявлення образу Матінки Божої. Так - я бачив це власними очима також і засвідчую - це справді було, і було масово - по всьому місту Івано-Франківську. Я спеціально обійшов не один квартал - як в центрі, так і на околицях, за річкою спостерігались ці Чуда.

Якщо описати словами - то виглядало це як райдужні кольорові розводи, що на шклі вікон утворювали чіткий, явно видимий образ ікони Матінки Божої. 

Я щойно заґуґлив - таке явище не рідкість насправді :

Відповідь на запит про виявлення плям дає представник Guardian Industries:

Кольорові розводи на склопакетах викликані явищем інтерференції (накладення) світлових хвиль в склопакеті. При проходженні світла через склопакет проходить багаторазове відбивання світла в паралельних внутрішній і зовнішніх поверхнях скла з наступним накладанням один на одного. Даний ефект найчастіше проявляється в склопакетах зі склом однакової товщини при умові, що скло максимально паралельне одне одному (по суті - чим краще зібраний пакет тим більша у нього ймовірність появи інтерференції).

Для того щоб перевірити чи інтерференція з'являється на пакеті чи ні, достатньо натиснути долонею в центрі пакету і полоси зміняться.

Звісно - мені нині відомо про так звані «сенсорні ілюзії доповнення», Парейдолію ... але ж це було по-перше досить масовим явищем (бачили сотні, якщо не тисячі городян і гостей міста, котрі спеціально приїздили подивитись) і картинка проявлялась ну дуже чітко і явно, ну а по-друге - в ті часи про склопакети ще ніхто навіть не чув - стояли звиклі деревляні вікна з нашими шибками.

Вже кілька разів намагався знайти черех Ґуґль якісь згадки про ці події - на жаль безуспішно. Тому ось вирішив описати це явище тут - адже я таки живий свідок :)

Тут і зараз

Якось турист відвідав знаменитого старця і з подивом виявив, що його житло складається лише з однієї кімнати, заставленої книгами. Стіл, лавка - ось і всі меблі.

- Де ж твої меблі ? - здивувався турист.

- А твої ?

- Мої ? Але я тут проїздом. Я - турист !

- І я теж - відповів мудрий старець ....

☯

Головна проблема цитат в інтернеті

Шановний V_n_zb нещодавно відкрив для мене чергову жахливу несправедилвість цього Світу:

як з'ясувалось - злий геній Йозеф Геббельс НІКОЛИ не говорив фрази, яку йому дуже часто приписують: "Чим більша брехня, тим швидше в неї повірять", або в іншій інтерпретації "Брехня, повторена 1000 разів стає правдою".

Наспраді щось подібне міститься в Главі 10 "Mein Kampf" by Adolf Hitler про роль євреїв і марксистів у розгромі Німеччини у Першій Світовій війні:

❝ Ці пани виходили з того правильного розрахунку, що чим жахливіше збрешеш, тим скоріше тобі повірять. Пересічні люди швидше вірять великій брехні, ніж маленькій. Це відповідає їх примітивній душі. Вони знають, що в малому вони й самі здатні збрехати, ну а вже дуже сильно збрехати вони, мабуть, посоромляться. Велика брехня навіть просто не прийде їм у голову. Ось чому маса не може собі уявити, щоб і інші були здатні на дуже вже жахливу брехню, на дуже вже безсовісне збочення фактів. І навіть коли їм роз'яснять, що справа йде про брехню жахливих розмірів, вони все ще будуть продовжувати сумніватися і схильні будуть вважати, що ймовірно таки тут є частка істини. Ось чому віртуози брехні і цілі партії, побудовані виключно на брехні, завжди вдаються саме до цього методу. Брехуни ці прекрасно знають цю властивість мас. Збреши тільки міцніше - що-небудь від твоєї брехні й залишиться.❞

Ще глибше копнув москвич uglich-jj, котрий дослідив тему фальшивих цитат:

"Немає людини - немає проблеми" (начебто І. В. Сталін)

Інший варіант того ж афоризму: "У нас незамінних людей немає". На жаль, Сталін не говорив нічого подібного. Обидві фрази придумані радянськими літераторами. "Є людина - є проблема, немає людини - немає проблеми" - це з роману Анатолія Рибакова "Діти Арбату" (1987 р.). А "незамінних людей немає" - з п'єси Олександра Корнійчука "Фронт" (1942 р.). Причому Корнійчук, український радянський драматург і 5-кратний (!) Лауреат Сталінської премії в галузі мистецтва, сам теж НЕ був автором цього афоризму. Він лише переклав російською мовою гасло часів Французької Революції 1789-94 рр.. Комісар Конвенту Жозеф Ле Бон відповів цією фразою на прохання про помилування від одного аристократа. У 1793 р. віконт де Гізелен, заарештований за політичну неблагонадійність, просив зберегти йому життя, оскільки його освіта та досвід ще можуть бути корисні Республіці (як він думав). На що комісар-якобінець відповів: "У Республіці незамінних людей немає!". Цікаво, що через два роки після того, в 1795, інші революціонери відправили на гільйотину вже самого комісара Ле Бона. Ну так незамінних людей немає ж!

"Росія - тюрма народів" (начебто В.І.Ленін)

У СРСР ця фраза часто використовувалася в пропаганді для порівняння царської і радянської Росії. Там імперія, де гнітили неросійські національності, тут - добровільний союз і дружба народів. Ленін дійсно вживав цей афоризм в своїх роботах, але він не був його автором. А ось хто автор - в СРСР не афішували. Бо нехороші думки могло навіяти. Автор - маркіз де Кюстін, книга "Росія в 1839 р.", що описує миколаївську Росію (часів Миколи I) c убивчими характеристиками російського політичного ладу і російського народу в цілому. Якщо коротко: Росія - не Європа, держава загального безправ'я і "пірамідального насильства". Тобто начальники гноблять народ, начальників мають вищі начальники, а нагорі - цар, який всіх мав на увазі, так як його влада одноосібна і незмінна. Багаті тут - не співгромадяни бідних ... Бюрократія жахлива ("країна непотрібних формальностей"). "Поліція, настільки моторна, коли потрібно мучити людей, аж ніяк не поспішає, коли звертаються до неї за допомогою ..." Ну і так далі. Цапки, Євсюков і сердюки, і загальна Свєта з Іваново. Ось така от картина, у маркіза де Кюстіна. Книга маркіза про його подорож в Росії в 1839 р. мала величезний успіх у Європі.

Ото-ж:
"Головна проблема цитат в інтернеті в тому, що люди відразу вірять в їх справжність" /В.І. Ленін через соцмережу twitter/