Прорвемось ...

❝ Ну добре, всі пишуть, шо досягнуто за рік, як у нас Петро керує. То і я собі напишу: головне досягнення є те, що ми своїм ниттям та радикалізацією не розвалили країну, на цей раз остаточно. Я не знаю, як то вдалось, ось згадую весь пиздець, який відбувався, наші стартові умови і просто не розумію, яким чином ми самі себе не знищили. Те, що без армії, з купою агентури, дурнями у пресі та ТВ, ідіотами і провокаторами у фейсбуках, банальною відсутністю кадрів, повною незахищенністю від шантажу дестабілізацією з боку любого олігарха, Україна існує - чудо, і до того чуда у тому числі має пряме відношення Президент, хоча б за те, що не дав нам повністю зійти з розуму у океані істерик, які так гарно провокує ворог, і які так залюбки та добровільно ми підхвачуємо заради накрутки власного рейтингу за допомогою критиканства.

Прорвемось, вже має бути трохи легше... ❞

Богдан Карпенко

Чому летсплеї такі популярні нині ?

Чому люди дивляться летсплеї - проходження чи просто ігровий процес інших людей в запису, або в прямому ефірі (є навіть платформа, де йдуть стріми саме ігор - twitch.tv).

1. Не завжди є можливість придбати усі ігри, тому якщо гру хвалять можна або подивитись її повне проходження з добрим коментарем від людини, що вправно грає, або просто оцінити гру з чужого ока, щоб потім вирішити, придбати її самому, чи ні. Або ж буває що глядач в гру просто не може пограти через технічні причини (слабке залізо, або гра вийшла тільки на консолі).
2. Деякі гравці записують проходження на максимально складних налаштуваннях, або швидкісні проходження на час. Таке теж буває цікаво подивитись, якщо ти любиш ігри. 
3. Дуже іноді цікаво слухати коментарі летсплеєра, а також спілкуватись про гру , про якийсь конкретний епізод у грі з іншими глядачами і самим летсплеєром у коментарях до відео. Соціальний елемент. 
4. Якщо гра має кілька варіантів проходження і вона тобі подобається, то буває цікаво подивитись як гру проходили інші люди. 
5. Якщо мова йде не про запис а про стрім, то тут теж багато причин: живе спілкування з людиною що грає гру, а також з іншими, знайомими і незнайомими людьми в чаті, елемент вболівання, якщо стрімер коментую не свою гру, а наприклад мережевий матч інших гравців, це теж цікаво, а особливо якщо мова йде про якийсь турнір з призовими, в якому беруть участь професійні гравці.

Зараз Іван Янковий, який надав мені вищенаведений коментар-роз'яснення, розробляє сайт, на якому намагається збирати саме переважно україномовні летсплеї і стрімерів. Поки що портал в бета-тестуванні, але вже дещо подвитись можна. Там записи кількох україномовних летсплеєрів вже додані: kibets.tv .

Люди, котрі в темі, також радять звернути особливу увагу на канал pad0n - або просто Юліка, одного з першопроходців україномовного летсплеїнгу на YouTube.

Нижче - просто рандомне відео заради привернення уваги:

Let's play
Для мене завжди залишалось загадкою - чому оті летсплеї такі популярні нині?
Posted by Юрій Біганський on 20 травня 2015 р.

Вона

— Що ти робиш? — почув я збоку.
— Нічого, чорт забирай, нічого!

Почув, як вона відходить. Так завжди. Нічого не розуміючи, вона запитує, не отримавши відповіді іде. Залишаючи мене знову самого. І це мені подобається. Хоча б іноді лишаюся сам, без неї. Хоча б іноді, на 5 хвилин. Потім вона вертається і починає зі мною балакати. Не задає питань, просто говорить. Я її мимоволі слухаю. Закривати вуха — руками занадто неетично. Ще й відносно неї — взагалі по жорстокому.

Вчора вона почала до мене залицятися. Ловила мій погляд своїми голубими очима. Закушувала губу. Я знав, що вона хоче цілуватися. Цього й мені хотілося, але це було б занадто дивно, хоч я й привик до неї, до її запаху. Вона любить одягати мій одяг, навіть тоді, коли б цього не зробив би й я. Коли я зайнятий, щось пишу, займаюся дурницями, вона сидить поряд. Я її прошу хоча б раз приготувати їсти і ми голосно сміємося. Так, дуже голосно. Вона — гучніше, я не знаю, як це в неї виходить. Вона ловить мою руку, коли ми разом їдемо в автобусі. Прихиляється до мене, зариваться у мене, вона теж самотня, як і я. Звісно, можна сказати, що ми є один в одного. Але це важко сказати, між нами все занадто складно.

Вона часто жартує. Просить познайомити її з моїми батьками, з друзями. Я їй створив сторінку в соціальній мережі і набираю замість неї повідомлення. Вона не любить комп'ютери, але любить читати. Кожного разу з новою книгою. І каже, що я сексуально набираю текст. Всіма 10-тьма пальцями, плавно, не роблячи жодного зайвого руху. Тиц, тиц, стукіт кнопок, мелодія якась. Механічна, але мелодія. Особливо, коли набираю її вірші. Вірші, вірші, захлинаючись вона мені їх надиктовує і дуже дякує за те, що я набираю швидко. Каже, що швидше, ніж вона їх говорить. Каже, що я забігаю наперед і сам пишу риму, поки вона ще її придумує. Каже, що моя швидкість друку випереджає час, тобто, що за допомогою неї я подорожую в часі. Ми знову сміємося. Ми часто сміємося, бо іншого не можемо робити. Сміятися і розмовляти, розповідати один одному секрети. У неї мало — секретів. Вона завжди поряд. У мене — багато секретів, хоч вона близько до мене, але я далеко від неї. Іноді помічаю її стурбований погляд, коли забуваю про неї. Мені її тоді дуже жаль.

Вона вернулася.

— Ти злий.
— Я просто зайнятий.
— Чим?
— Ну яка тобі різниця, ти ж не зможеш допомогти.
— Чому?
— Бо ти вигадана…....

Блоґ ім. Ceyvo

Рельєфи патріотизму

Рельє́ф (від лат. relevo — піднімаю) — сукупність нерівностей поверхні
(Wikipedia)

В одній вишивальній спільноті сьогодні срач - дівчина вишила на дупі джинсів два тризуби, всі їй пишуть, що це кхм не найкраще місце для державного символу, а вона - "ви нічо не розумієте, це креатив". Дівчина не троль при цьому явно, просто "молода-неопытна".

Дивлюсь я на цю дупу з гербом і розумію, що багато ще буде таких дуп, це похмілля, від якого нікуди не дітись. Вже не будуть тризуб та жовто-блакитні прапори на фестивалях прерогативою вузького прошарку укрохіпстерів, ми хотіли щоб це стало модно, і це стало модно. А коли це модно і массово, то певний процент "споживачів" цієї моди (великий процент!), не будуть так трепетно ставитись до цих символів, як хотілося б. Навіть війна не допоможе. Мода не має нічого спільного з душою. І будуть вішати тризуби на жопи, танцювати стриптиз в жовто-блакитному бікіні та носити труси з гербами. І чим далі - тим більше цього буде. А ми, колишні укрохіпстери будемо бурчать: "А от в наші часи...", і возмущатись. Хоча хто знає, може через дупу - й не найгірший спосіб щось прищепити? Все-таки неможливо зробити всі 45 (чи скільки нас там) мільйонів населення ідеологічно підкованими громадянами, наша мета - створити критичну массу людей, які б асоціювали себе з Україною, серед яких це хоча б модно. Хай навіть на дупі....

Тетяна Гонченко

А чи щасливий я в Америці? - Вадим Дубовський (співаючий американський далекобійник)

Осьо пройшов вже майже місяць моєї відпустки - можна і по-троха повертатись ... 

Я дослідив, а що-ж відвідувачі цього блоґу найчастіше читають за час паузи моїх дописів тут. Так от - саме мій переклад біографії співаючого далекобійника з США користується найбільш стабільним попитом - ото-ж я вирішив для початку доповнити її ще одним перекладом - тепер це буде пряма мова самого Вадима Дубовського, а саме його роздуми на тему "А чи щасливий я в Америці?":

❝ Мене часто запитують, чи відчуваю я себе щасливим, покинувши рідні місця і оселившись за океаном. Мабуть, деякі обставини заважають мені відчувати себе абсолютно щасливою людиною. Що ж це за обставини? Почну по порядку.

Мені не подобається, наприклад, що влітку, коли в Чикаґо панує дурманяча спека, практично ні в одному магазині, кафе, барі чи ресторані мого міста мене не обслужать, якщо я туди зайду босий або з голим торсом. А як хотілося б пограти м'язами живота у присутності дам!

Мене також дратує, що по неділях я не можу купити спиртне (навіть пиво) до 11-ї години ранку. А як же природна потреба похмелитися? Мало того - в сусідньому штаті Вісконсін ні в одному супермаркеті неможливо купити спиртне після 6-ї години вечора! Це - взагалі, я вважаю, бєспрєдєл !!! Але навіть, якщо я, незважаючи на жорстокі перепони і куплю собі парочку пляшок холодного пивка, я не зможу посидіти в сквері на лавочці, смакуючи бурштиновий напій і, насолодившись ним досмаку, по-молодецьки жбурнути порожню пляшку в найближчі кущі!

Не по душі мені, що тільки в одному з 50-ти штатів, в Неваді, та й то не у всіх округах, дозволена проституція і легально існують публічні будинки. Нема, як в країнах Європи! Там, кажуть, цього добра повсюдно - хоч з головою вкрийся і тиждень додому не з'являйся!

Обтяжує мене місцевий закон, згідно з яким в Чикаґо звичайним громадянам не дозволяється мати зброю. А іноді так хочеться постріляти!

Пригнічує мене те, що я розумію далеко не все з того, що говорять по радіо і в теленовинах. Все-таки я пізненько сюди приїхав, а до приїзду ніколи не вчив англійської мови. У школі й інституті вчив німецьку мову, а в консерваторії - італійську. В результаті, звичайно, жодної не знаю.

Часто мене просто бісить, що на швидкісних дорогах нашого штату Іллінойс я не можу їхати швидше, ніж зі швидкістю 70 m/h (≈113 км/год)! Як там Гоголь писав? «Який же руський не любить швидкої їзди?» Це - про мене!

І не дивлячись на все вищевикладене, я все-таки щаслива людина! Щасливий я тому, що живу в країні, де в ціні і в пошані всяка праця, і, отже, повагою оточуючих користується будь-яка людина, якщо він не злодій і не нероба. Тут всі ставляться до кожного з незмінним респектом: до грузчика чи лікаря, прибиральниці чи поліцейського, продавця чи адвоката, водія вантажівки чи мера міста, муляра чи архітектора.

Мене цілком влаштовує, що я можу на зароблене за три, від сили чотири, робочих дні самостійно оплачувати місячне проживання в окремій трикімнатній квартирі. Радує мене те, що мені достатньо грошей, зароблених за два робочих дні, щоб прогодувати себе протягом місяця і є при цьому все, що душа забажає. А якщо додати до цього заробіток ще за день, то можна щодня за обідом випивати пару келихів вина, а по вихідних - чогось міцнішого!

Мене просто розчулює те, що в овочевих відділах магазинів я тут ніколи не відчував запаху гнилої картоплі, в рибних відділах немає запаху протухлої риби, а в м'ясних відділах ви не побачите жодної мухи.

Мене приємно дивує, що для відвідування будь-якої цивілізованої країни світу (Росія в їх число не входить) мені не потрібно заповнювати жодних анкет, стояти в черзі в консульський відділ і отримувати візу.

Я тихо радію тому, що зміг перевезти сюди свою 78-річну маму, яка живе одна в своїй квартирі (в 5 хвилинах ходьби від моєї), і в її квартирі є кухня, ванна з джакузі, вітальня, спальня і кабінет. А в кабінеті у мами стоїть комп'ютер з величезним (27 дюймів по діагоналі) монітором, на якому мама дивиться свої улюблені серіали, викачані мною з інтернету. І ще мама слухає свої улюблені програми українського радіо через інтернет трансляцію.

Я гордий від того, що я зміг оплатити семестр навчання свого сина в київському вузі, витративши на це свій тижневий заробіток.

Я відчуваю почуття глибокого задоволення, коли на запитання "Where are you from?", що задається допитливим співрозмовником, почувши мій жахливий акцент, я спокійно відповідаю: "I'm from Chicago". І більше нікому нічого не доводиться втовкмачувати! І не потрібно пояснювати, що мій тато - росіянин з берегів тихого Дону, а мама - українка з широкого Дніпра, а я - «чьортє шо», сам не знаю - хто. Люблю і Пушкіна і Шевченка, говорю і так і сяк, люблю і горілку і борщ. Тут я можу закінчити розмову на цю слизьку тему заявою, що я з Чикаґо, не вдаючись ні в які подробиці моєї національної самосвідомості. Це - моє особисте!

Я в захваті від того, що живу в країні, де мене за 12 років ніхто ні разу не обхамив, чи не вилаяв матерно, не зупинив «просто так» на дорозі, помахуючи жезлом і єхидно посміхаючись при цьому.

Я відчуваю блаженство, коли згадую, що за отримання водійських прав (звичайних і професійних), купівлю та оформлення машини, покупку двох квартир мені не довелося давати жодному чиновнику ніяких хабарів! Ні цента!

І, нарешті, я щасливий, що живу в країні, де абсолютно незнайомі люди при зустрічі вітають один одного і при цьому широко посміхаються! І я від душі бажаю всім і кожному жити в ТАКІЙ країні, незалежно від того, на якому континенті вона знаходиться! Головне, щоб країна була саме такою, ну або майже такою ... ❞

4 липня 2014 р.  © Вадим Дубовский

Блоґ bihanskyy.in.ua йде у відпустку .......

Abwechslung muss sein

Росія відкрито постачає педофілів з ​​усього світу медіяконтентом - навіщо?

"Ловля на живця"

На одному з популярних українських полічних форумів було розміщено пост під назвою, як це винесено в заголовок цього допису. Також там була обширна цитата з мого блоґу "Від котиків до жорсткої брутальної дитячої порнографії - дещо інший погляд на соціальні мережі (частина перша)".

Не можна сказати, що в тій гілці розгорнулась широка дискусія, швидше навпаки - вона досить швидко потонула. Але одна версія логіки дій на Росії вартує (як на мене) уваги. Зацитую її повністю з коментами:

❝ Гадаю, це "ловля на живця".
Відвідувачам сайту пропонуються привабливі умови перегляду - педофіли всього світу радісно пруться подивитися.
Тим часом IT-специ відстежують, хто зайшов на сайт, звідки, як часто, що саме дивився і т.д. Потім йде нудна робота по вираховуванню: той хто заглянув - це дрібна сошка чи помітний бізнесмен / політик і т.д. Якщо в мережі заглянула крупна риба, їй вже не виплутатися ... Одного разу з нею на контакт вийде "ввічливий (зелений) чоловічок" і запропонує вибір: або робота на Кремль, або розголос надмірної любові даної особи до дітей ...

Тому, коли в Західних і Російських ЗМІ раптом спливає то один богом забутий екс-сенатор, то інший який-небудь "професор соціології та комунізму Гарварда" з вихваляннями політики Хуйла, логічно поставити йому зустрічне запитання: "А наскільки цей екс-сенатор / професор любить дітей? "... ❞

Таку версію висунув форумчанин, що дописує під ніком Kpok (Full Member).

Розмову підтримав форумчанин, що дописує під ніком Askold (Global Moderator):

❝ Цікава версія.
І безумовно якщо це можливо використати, і воно єффективне, то воно точно використовується.
Хто би відмовився від такого чудового існтрумента!
І між іншим російськомовної реклами дитячого порно в неті, і бекоштовних російськомвиних ресурсів з таким порно дійсно дуже багто.
Якщо зарееструватись на якійсь тізерці, то такої реклами навіть через включені фільтри довдетеься побачити досить багато. ❞

Підсумував розмову форумчанин, що дописує під ніком free UA (Hero Member):

❝ Перше про що відразу зробив висновок. Причому не так давно .. теж останні пару місяців помічаю на різних сайтах рунета дивно активізувалися спамери з дитячим порно .. причому досить в відкриту і банятся не відразу. коли банятся тут же вилазять знову як гриби. Раніше з подібними масовим вкиданням взагалі не стикався.
  Ловля на живця - типова практика для КГБ / ФСБ
А потім ми тут сидимо і чекаємо - як несподівано у деяких політиків раптом радикально змінюється поведінка))) і "чим-же чєла так ГБ раптом за яйця прищемив? .. ❞

Анонімні форуми типу Двач на службі SEO

SEO (Search Engine Optimization, маш. поисково-машинная оптимизация, рус. поисковая оптимизация, она же раскрутка сайта, она же продвижение сайта) — эвфемизм для накрутки (вверх) позиции сайта в поисковых системах за счёт несовершенства их алгоритмов и прочей х*иты. via lurkmore.to

Я пообіцяв в кінці свого допису "Від котиків до жорсткої брутальної дитячої порнографії - дещо інший погляд на соціальні мережі (частина перша)" дослідити анонімні соціальні мережі типу анонімного форуму Двач. Сказано - зроблено ... Нижче трішки статистики і мої умозаключення (яко хронічного "Чайника" в SEO):

Як можна побачити з діаграм:

1. Тема "Педофілія" суттєво підняла трафік в блозі
2. Правильно розміщений і зверстаний допис на анонімних дошках дає суттєвий (правда локальний) приріст трафіка. При цьому яко приклад поганого розміщення може слугувати ось цей тред: 2ch-b.ru/2014/09/10/devochki-spasut-mir ; а як досить вдалого - ось цей: arhivach.org/thread/37082

Від себе хочу також ще добавити, що навіть такий приріст трафіка дав практично нульову віддачу по монетизації таким інструментом, як Google AdSense:

Через це я почав розглядати можливість для себе ПОВНІСТЮ прибрати з цього блоґу такий тип реклами, адже вона лише заважає (відволікає) і не приносить прибутків.

Педофілія - Vox populi vox Dei ©

Vox populi vox Dei - латинський вираз, перекладається як «голос народу — голос Божий» (wikipedia)

Як я було заанонсував в кінці свого допису "Від котиків до жорсткої брутальної дитячої порнографії - дещо інший погляд на соціальні мережі (частина перша)" - я з посеред іншого активно досліджую такий вид соціальних мереж, як анонімні дошки типу російського Двач-а. щоб за результатами такої роботи колись зробити окремий звіт.

Щойно, в одній з гілок борди я натрапив на допис, котрий видався мені цікавим з точки зору оголошеної мною головної тематики цього блоґу - Педофілії. Зацитую цей допис повністю і без змін:

❝ Аноним 02/09/14 Втр 17:44:03 #159 №74834295

Мое единственно верное мнение:
Педофилом может считаться только тот, у кого имеются серьезные нарушения психики, по причине которых никто кроме малолетних девочек его не привлекает либо тот, кто предпринимает реальные попытки совратить малолетку, недаром статья именно за это. Если я дрочу на лолей, а лоли об этом не знают, если я дрочу на картинки, все это полная хуйня и я имею право.
И напоследок:
Я не верю, что есть куны, которым совсем не нравятся малолетние девочки или куны. Всем нравятся, но особого фетиша по этому поводу большинство не испытывает. Если кто-то говорит, что маленькие девочки его не возбуждают - я харкнул ему на ебло, ибо он пиздобол или долбоеб.
Можно представить "отца в вакууме", типа у человека есть дочери, он полностью удовлетворен жизнью, ему уже под 40, у него все заебись, тогда в лолях он может видеть только детей, но никак не сексуальный объект. Однако, стоит такого "папашу" запихнуть на необитаемый остров с лолей, он ее в один прекрасный день трахнет, инфа 100%. ❞

Назагал - весь цей згаданий сегмент соціалок є цікавий тим, що люди постять там практично все анонімно, а отже максимально БЕЗ ТАБУ. Тому наважусь припустити, що там звучить найбільш стерильний Vox populi.

Будемо вважати, що заанонсований дискурс "Психологічні та інші коріння педофілії та педоістеріі - спроба зазирнути в корінь" розпочато - в кого які думки щодо тез в наведеній цитаті?

На останок - картинко для правертання уваги ;)

Слава Україні!

писи: окремо розмова в анонімній борді тут: 2ch-b.ru/2014/09/10/devochki-spasut-mir

писи-писи: свіжа розмова в анонімній борді ще тут: http://arhivach.org/thread/37082/

Соціальні мережі та Твіттер в Україні та Львівській області, літо 2014 року (21.08.2014)

Соціальні мережі та Твіттер в Україні та Львівській області, літо 2014 року

За даними Пошуку у блогах Яндекса, на початок літа 2014 року у ВКонтакті, Однокласниках, Фейсбуці та Твіттері зареєстровано понад 40 мільйонів українських акаунтів.

Близько 2,34 млн облікових записів у ВКонтакті припадає на Львівську область. За цим показником серед регіонів України вона поступається лише Київщині та Дніпропетровщині. 

Проникнення ВКонтакті у Львові та області становить 92 % — це значить, що кількість акаунтів, зареєстрованих у цій соцмережі, наближається до чисельності населення регіону за даними Держкомстату України.

Дві треті львів’ян у ВКонтакті — це користувачі віком до 25 років. Цікаво, що порівняно із середнім показником по країні львівські "мешканці" ВКонтакті трохи молодші.

Віковий склад львівської аудиторії ВКонтакті:

до 16 років — 21 %
16–25 років — 46 %
26–35 років — 21 %
36–45 років — 7 %
46–55 років — 3 %
56–65 років — 1 %
66 років і старші — 1 %

Серед львів’ян, які зазначили у ВКонтакті свою стать, чоловіків більше за жінок — 57 % проти 43 % відповідно. Приблизно для п’ятої частини акаунтів стать взагалі не зазначено. Схожий розподіл характерний і для України в цілому.

695 тисяч облікових записів в Однокласниках зареєстровано у Львівській області — за цим показником вона "лише" шоста в Україні, хоча в інших соцмережах Львівщина серед лідерів. Проникнення Однокласників (співвідношення кількості акаунтів і чисельності населення області) тут становить 27 %.

Найбільше львівських користувачів Однокласників — приблизно третина — припадає на вікову групу 26–35 років. Для порівняння, у ВКонтакті найчисленніша група — від 16 до 25. У цілому аудиторія Однокласників у Львівській області доросліша, ніж у ВКонтакті. Якщо в останній соцмережі кількість львів’ян старших 35 років становить лише 12 відсотків, то в Однокласниках таких 36 відсотків.

Віковий склад львівської аудиторії Однокласників:

до 16 років — 9 %
16–25 років — 21 %
26–35 років — 34 %
36–45 років — 21 %
46–55 років — 10 %
56–65 років — 4 %
66 років і старші — 1 %

На відміну від ВКонтакті, у львівських Однокласниках трохи переважає прекрасна половина людства — 51 % жінок проти 49 % чоловіків. Але серед юних львів’ян (до 15 років включно) більше хлопців, ніж дівчат.

За кількістю акаунтів, зареєстрованих у Фейсбуці, — 237 тисяч — Львівська область поступається лише Київській. Проникнення Фейсбука тут перевищує 9 %, це також другий результат по країні.

Як і в Однокласниках, у львівському Фейсбуці трохи більше жінок. На них припадає 51 відсоток облікових записів, а на чоловіків — 49 відсотків.

У Твіттері зараз налічується близько 22 тисяч акаунтів зі Львова та області. За цим показником регіон — шостий у країні. Твіттеряни не зазначають свою стать, але як мінімум для третини львівських профілів її можна з високою імовірністю визначити за допомогою лінгвістичних алгоритмів за іменем і прізвищем. Серед таких користувачів більше чоловіків — 59 відсотків. Відповідно, "жіночих" облікових записів — 41 відсоток.

Вочевидь, події на Євромайдані істотно вплинули на те, як українці використовують Твіттер. Якщо до листопада 2013 року щомісяця в Україні реєструвалося по 6–7 тисяч нових акаунтів, то у грудні 2013-го з'явилося 16 тисяч, а у січні 2014 року — майже 55 тисяч нових облікових записів.

Крім того, якщо два роки тому українці у середньому залишали близько 90 тисяч твітів щодня, то у часи Євромайдану ця кількість зросла до 130 тисяч. А "піковим" стало 22 лютого 2014 року — тієї суботи українські твіттеряни залишили майже 240 тисяч повідомлень.

Середня довжина твіта українською мовою — 97 символів, а російською — 75. За період Євромайдану середня довжина повідомлення російською майже не змінилася, а ось твіти українською подовшали — до 105 символів.

Цифри та графіки для всієї країни загалом можна побачити за посиланням:

http://download.yandex.ru/company/Yandex_on_UkrainianSMM_Summer_2014.pdf

Особиста подяка шановній Наталії Журавльовій (компанія "Яндекс.Україна", прес-служба) за надану інформацію

Russia’s Troll Army - Росія винайняла армію свіжих тролів

ustine Zwiebel / BuzzFeed

Як стверджують журналісти французького видання “Le Figaro”, Росія проводить пропагандистську антиукраїнську війну в інтернеті. Для цього взяла на роботу 600 осіб, які коментують події в Україні в соціальних мережах та сторінках інтернет-медіа.

В газеті “Guardian”, після публікації текстів на тему підтримки Росією терористів на сході України, побільшало негативних коментарів і так званого “троллінгу” (поширення ворожих і образливих коментарів). Журналісти “Le Figaro” написали, що модератори порталу “The Guardian” щодня відсіюють 40 тисяч проросійських коментарів від тролів.

Викладачка політології Паризького університету Єлєна Моренкова Пер’є (Morenkova Perrier, Elena) зазначила, що коротка російсько-грузинська війна у 2008 році, виявилася для Кремля “комунікаційною катастрофою”. Це примусило Росію мобілізуватися та більш серйозно ставитися до пропагандистських акцій в інтернеті. Вона додала, що у зв’язку з цим російське Агентство інтернет-досліджень, готуючись до ескалації подій в Україні, найняло 600 оплачуваних блогерів і коментаторів.

Ці проросійські тролі впливають на публічну думку і постійно сидячи в інтернеті шукають прихильників російської версії подій на сторінках газет та інших ЗМІ, в тому числі закордонних. Пер’є підкреслює, що російська влада ніколи не спростовувала цю інформацію. На її думку, не всі компанії координуються з Кремля напряму…

Задовго до публікації “Le Figaro” на тему проросійських тролів вже писали такі видання як “Washington Post” i “Guardian”.

Американські журналісти зазначали, що “їх цілий легіон. Вони спеціально ініціюють сварки і створюють напружену атмосферу. Вони фінансовані через фірми, що мають прихований зв’язок із Кремлем. “Працюють” як на наших форумах, так і на New York Times, CNN, The Huffington Post”. Газета вказує, що проросійських тролів можна впізнати за прокляттями, за поганою англійською мовою, за безглуздими коментарями і за проросійськими темами імперського характеру.

Американські та англійські журналісти також вказують, що ноги тролів ростуть з російського Агентства інтернет-досліджень, офіс якого розташований у передмісті Санкт-Петербурга. Цю інформацію здобули хакери з “Anonymous International”. Хакери зламали електронні скриньки працівників агентства і виклали в Мережу документи про діяльність Агентства адресовані до такого собі пана Володіна. Ймовірно йдеться про першого заступника керівника адміністрації президента РФ В’ячеслава Володіна.

За даними “Anonymous International”, кожен троль найнятий петербурзькою фірмою мав лишати щонайменше 50 коментарів під різними статтями, мати шість профілів у Фейсбуці і десять акаунтів в Твіттері, а в кожній із соцмереж робити щонайменше три дописи.

Протягом останніх кількох років була розбудована ціла світова система тролінгу, до якої долучилися інтернет-агенції з тисячами проплачених блогерів і коментаторів. До них також приєдналися деякі медіа в Росії, Білорусі та Україні, які за допомогою “правдивих коментарів” маніпулюють громадською думкою на користь Росії.

За таку роботу тролі отримують значну платню з російського бюджету. Згідно з інформацією “Anonymous International”, щороку Кремль виділяє 33,5 мільйонів рублів (близько 1 млн дол) для інтернет-агенцій, які наймають платних коментаторів і блогерів.

Стаття написана за матеріалами таких видань як: “Le Figaro” , “Washington Post” i “Guardian”.

Олександр Піддубний

99 days of freedom - я підтримав експеримент і відмовляюсь від Facebook на 99 днів

Голландське креативне агентство Just 8-го липня запустило некомерційну ініціативу, проект 99 Days Of Freedom ("99 Днів Свободи"), в рамках якого користувачі соціальної мержі Facebook добровільно перестануть користуватися цією платформою протягом 99 днів.

Як повідомляється у пресрелізі компанії, після завершення терміну дослідники зроблять висновок про те, як Facebook впливає на рівень щастя людини.

Раніше дослідження Just показали, що в середньому користувач проводить в Facebook 17 хвилин на день. Це означає, що учасники 99 Days Of Freedom звільнять щонайменше 28 годин для свого вільного часу.

При цьому автори проекту стверджують, що кількість днів було обрано не випадково - насправді не було багато дискусій про тривалість досліду. Адже якщо б він тягнувся занадто довго, учасники втратили б інтерес до нього. Саме за 99 днів експеримент не повинен набриднути користувачам, а дослідники зможуть зібрати необхідну інформацію.

"Ми прогнозуємо, що експеримент принесе велику кількість позитивних емоцій, і через 99 днів ми будемо знати, чи правильна наша теорія", - говорить Мерійн Стратгоф (Merijn Straathof), арт-директор Just.

Для участі в експерименті необхідно зареєструватися на сайті проекту, поставити в своєму профілі на Facebook аватар "99 Days Of Freedom", розмістити свій "останній" пост у Facebook, котрий буде інформувати про кількість днів учасника поза мережею, відмовитися від відвідування соцмережі і "насолоджуватися життям".

Для консолідації результатів експерименту учасникам пропонується анонімно заповнювати звіти після 33, 66 і 99 днів, результати будуть публікуватись на сайті.

Could you live without Facebook for 99 days?

Ініціативу підтрімило вже майже 25 тисяч добровольців ... Мене воно теж зацікавило і я вирішив спробувати.... почну просто вже.

UPD: Отримав щойно персональну сторінку з відліком часу поза Facebook ....

Соцмережу Facebook чекає швидкий занепад вже найближчі роки ?

Німецькі вчені дійшли сенсаційного висновку - соцмережу Facebook чекає швидкий занепад.

Експерти проаналізували динаміку користувацького інтересу до 175 різних сервісів в Інтернеті і підтвердили циклічну природу соціальних мереж: вони швидко набирають популярність, але так само швидко втрачають її.

Дослідження Крістіана Керстінґа (Dr. Kristian Kersting) і Крістіана Баукгаґе (Prof. Dr.-Ing. Christian Bauckhage), що було нещодавно завершене під егідою Товариства сприяння прикладним дослідженням імені Фраунгофера (Fraunhofer) та Саутгемптонського університету (The University of Southampton) і опубліковане 25-го червня, ґрунтується на даних сервісу Google Тренди, який показує, як часто певний термін шукають по відношенню до загального обсягу пошукових запитів у різних регіонах світу і на різних мовах.

До поля зору вчених потрапили найбільш популярні соціальні мережі Facebook, twitter, Вконтакте, Google+, LinkedIn та ін., а також інтернет-сервіси AirBnB, Amazon, Groupon, Spotify, eBay і т.д.

Пошукові дані збиралися по 45 країнах. Як з'ясувалось - велика частина соціальних сервісів підпорядковується одному і тому ж закону: у якийсь момент всі вони переживають бум популярності, а потім стикаються з необоротним зниженням інтересу. Facebook - не виняток, колективна увага до нього слідує все тій же "горбоподібній" схемі:

Різні моделі аналізу пошукових даних розходяться в оцінці швидкості, з якою буде знижуватися популярність Facebook, але найбільш нейтральна передбачає, що до 2017 р. інтерес до цієї чи не найбільшої на сьогодні соцмережі скоротиться більше ніж на 50% щодо поточного рівня.

Автори правда застерігають, що їх аналіз не дозволяє робити прогнози про зниження кількості користувачів Facebook в абсолютних величинах. ... Ну що-ж, за кілька років повернемось до цього допису і порівняємо ;)

З повним текстом дослідження можна ознайомитись за посиланням:
"Strong Regularities in Growth and Decline of Popularity of Social Media Services"

Українські блогери в умовах інформаційної війни протидіють російській пропаганді

Київ. 8 липня. УНІАН. Доктор наук із соціальних комунікацій Олександр Чекмишев вважає, що українські блогери в умовах інформаційної війни переймають на себе функцію соціальної відповідальності та протидіють російській пропаганді.

Про це він сказав під час прес-конференції УНІАН.

«В умовах інформаційної війни, яку зараз переживає Україна, в тих умовах, коли люди, які постять в соціальних мережах, роблять перепости, які роблять блогозаписи, вони фактично переймають на себе функцію соціальної відповідальності, оскільки вони просто своєю громадянською активністю, своїми перепостами, фактично реагують на той тролінг, який ми маємо в соціальних мережах від навчених підготовлених російських агітаторів», - переконаний він.

Чекмишев повідомив, що "самоорганізована українська інтернет-спільнота протистоїть скоординованим інформаційним терористам, які, зокрема, використовують такі медіа-ефекти та маніпуляції як дезорієнтаційні месиджі; посилання на анонімні джерела; "відмив інформації"; маніпуляції з модальністю повідомлень; боти на форумах".

Експерт вважає, що «певні професійні стандарти, які можуть покращити якість комунікації нових медіа та блогосфери із професійних стандартів новинної журналістики абсолютно можна і черпати, і трансформувати, і переносити їх у діяльність нових медіа, зокрема в діяльність блогерів».

За його словами, таким чином необхідно створювати професійні майданчики для тих людей, які усвідомлюють свою соціальну функцію в умовах інформаційної війни і відповідно користуються певними професійними навичками роботи з інформацією.

Вадим Дубовський - співаючий американський далекобійник (неофіційна біографія від дружини)

За останню добу мене кілька разів попросили поділитися подробицями з життя висхідної зірки Інтернету, і я вирішила викупатися в променях чоловікової слави, або хоча б зануритися. Перше речення придумалося моментально: «За кожним великим чоловіком стоїть велика жінка». І тут же стало смішно - ну яка з мене Гала, Джекі або тим більше Мішель, а з благовірного Сальвадор, Джон і особливо Барак? Та й про велич інших можна посперечатися ... Ми-то точно не великі, і потрібно терміново скласти новий план майбутнього есе.

Про що зазвичай пишуть в таких випадках? Напевно, читачам буде цікаво, чи є у «співаючого далекобійника з Чикаго» шкідливі звички? Співає він по неділях у церковному хорі? Чи виносить сміття? Чи вміє ремонтувати крани? Чи штрафували його за перевищення швидкості? Я спробую розповісти про те, що вважаю важливим, а ви запитуйте.

Дитинство.

На жаль, я не зможу написати, що патріот України Вадим Дубовський був таким з дитинства, збігав у ліс і там грав в українських повстанців. Він народився (барабанний дріб!) В Донецьку, дитинство провів на Донбасі, де замість лісів - степу і терикони. Перші сосни хлопчик побачив у місті-курорті Ворзелі та прийшов у невимовний захват від того, що вони «такі високі, тонкі і не падають!»

Батьки.

Батько (покійний) - росіянин, мати - психіатр. Тьху, я ж не відомий російський маразматик, щоб так писати! Мати - українка, батько - теж психіатр.

Освіта.

У 7-му класі Вадика вигнали з десятирічки ім. Лисенко - школи-інтернату для музично обдарованих дітей. Талановита людина талановита в усьому, і майбутній вокаліст був у захваті від хімії. Перший раз він намагався добути з чаю кофеїн, щоб не спати вночі і практикуватися в грі на ф-но. Другий раз хотів зробити акваланг з футбольного м'яча. Їдкий калій адміністрація школи не пробачила.

Далі - звичайна десятирічка, музична школа, пед. інститут і консерваторія. На випускному іспиті в консерваторії він заспівав арію князя Ігоря, і в приміщенні обвалилася стеля. Серед його товаришів по навчанню є така думка, що тоді молодий хлопець, можливо, був в кращій вокальній формі, але до особистості князя Ігоря доріс тільки зараз, в зрілому віці. Можете послухати виконання на YouTube і скласти власну думку.

Політичне кредо.

До березня 2014 року в даному розділі потрібно було б поставити прочерк, крапки чи багато знаків. Майже всі десять років спільного життя Вадик вважав себе росіянином. Він чудово говорить по-українськи і досить довго працював диктором на місцевому радіо. Він зачитувався Коцюбинським і Шевченко, а українських народних пісень знав трохи менше, ніж мільйон. Але точно так само захоплювався Львом Толстим і частіше слухав «Прощання слов'янки» і «Чорний ворон», ніж «Запорізький марш». Звісно, він підтримував обидва Майдани, але досить стримано. «Переворот відбувся у его душі», коли Путлер Володимирович закінчив промову в Раді Федерації. Вадик сів за електронне «піанінко» і заспівав гімн України. У квітні він вже писав на пляжі в Мексиці «ПУТІН - Хуйло», співав хіт ультрас і вставав серед ночі, щоб прочитати останні новини ...

Вікторія Голуб

Як гарантовано НЕ потрапити в каталог DMOZ ?

Як гарантовано НЕ потрапити в каталог DMOZ ?

(7 простих правил для початківців та досвідчених вебмайстрів)
(нотатки Бувалого)

1. Побільше реклами на сайті. Реклами має бути не просто багато, а дуже багато. Вона повинна займати 90% простору сайту, затуляти всю навігацію і весь контент. І - яскравішою, побільше. В ідеалі - зробити 29 спливаючих вікон при завантаженні сайту. А на закриття спливаючого вікна краще повісити скрипт, котрий форматує жорсткий диск. Хай знають наших.
   Сайт повинен бути створений виключно для реклами. І не слухайте ніякого Сашка Садовського чи Метта Каттса (Matt Cutts). Багато вони розуміють в сайтах ... 
   Вони що - намагалися додати сайти в DMOZ? Ні. Ну й звідки їм знати що до чого?
   Сайти взагалі потрібно робити тільки для реклами. А кому хочеться чогось почитати - нехай читають Вікіпедію.
   
   
2. Посилань, різних лінків побільше продажних. Намагаєтеся намацати оптимальну схему продажу посилань? Всякі там 3-5-3? Або 90-60-90? Плюйте на цю справу, я спалю для вас тему, як краще зробити. 
   У кожному другому реченні повинно бути продажне посилання. Краще - нетематичні. Для контрасту. Не так нудно буде читати основний контент. 
   І проявляйте креативність, шукайте незвичайні методи.
    
   
3. Обзаведіться якоюсь-небудь нафаршированою програмкою, типу XRumer і засандальте свій сайт відразу в 530 розділи. DMOZ великий, розділів багато. Вибирайте мови поекзотичніше. Найкраще - гінді, гуджараті, суахілі ... Не важливо, що ваш сайт українською мовою. Захочуть - переведуть, їхні проблеми.
   
   
4. Якщо не хочете автоматично - то ручками. Відправляйте заявку на розміщення сайту в DMOZ тричі на день. Вранці, вдень і ввечері. Заодно виробите режим роботи - для фрілансерів особливо корисно.
   
   
5. Частіше пишіть листи редакторам. Вони там всі сидять і сумують (особливо нудьгують редактори великих або "бойових" розділів, типу /Бізнес чи /Нерухомість). Внесіть в їхнє життя різноманітність. 
   Лист повинен починатися з коротких і виразних питань. Типу "WTF?" або "Доки?" Ці ж слова можна використовувати в назві теми листа. 
   У листі розгорнуто (можна використовувати ілюстрації ) опишіть всі ті дії, які ви маєте намір виконати з редактором у разі, якщо він не розмістить ваш сайт. І не забудьте згадати, що будете скаржитися папі Римському, Бараку Обамі і Борису Мойсеєву.
   
   
6. Пропонуйте редакторам "винагороду" за розміщення сайту в DMOZ. Краще не банальні гроші (це нудно), а щось яскраве, незвичайне. Оптимально - по темі вашого сайту. 
   Якщо, приміром, у вас фірма, що торгує бульдозерами - запропонуйте редактору новенький бульдозер, як компенсацію за його працю. Редактори теж люди, у них є дачі і їм теж треба город копати.
   
   
7. І пам'ятайте - кращий ефект досягається поєднанням вищеописаних методів. Поєднуйте, чергуйте, експериментуйте.
   Упевнений, що ви досягнете поставлених цілей - НЕ потрапити в DMOZ.

____________________

Перекладено з російської і адаптовано за Cell - Как гарантированно НЕ попасть в DMOZ

Офіційний канал Каталогу DMOZ для подачі скарг

Офіційний відкритий канал DMOZ для подачі скарг щодо зловживань

DMOZ є найбільшим Каталогом ресурсів в мережі інтернет, котрий редагується вручну живими людьми, а його вага та авторитет були досягнуті за рахунок добровольців, котрі строго дотримуються керуючих принципів.

Чесний і справедливий відбір, оцінка, опис та систематизація всіх веб-сайтів є ключовими компонентами процесу редагування. DMOZ розраховує на безкорисливу допомогу своїх редакторів-добровольців і рішуче перешкоджає будь-яким випадкам їх заохочення в будь-якій формі за участь у Проекті. DMOZ твердо виступає проти включення сайтів в Каталог за замовленням або в обмін на отримання хабарів. Редактори, викриті в подібних випадках або помічені в упередженому просуванні деяких сайтів на шкоду іншим, відлучаються від Каталогу.

Якщо ж редактор надає якомусь сайту істотну допомогу (наприклад є власником сайту, чи веде блоґ), він зобов'язаний всередині DMOZ вказати цей сайт в якості свого афіліата і відноситись до нього, як до чужого - нейтрально і об'єктивно.

На жаль, є невелика кількість редакторів / веб-майстрів, які просувають свої власні інтереси скажімо так більше і активніше, аніж інтереси Каталогу. Такі дії згаданих (нечисельних) персоналій загрожують якості і цілісності каталогу та негативно впливають на загальне враження від користування його відвідувачами.

DMOZ прагне створити каталог найвищої якості настільки, наскільки це можливо - ото-ж, ящо є думка чи спостереження, що Ви зіткнулися з подібним редагуванням-зловживанням - DMOZ відкрив для таких випадків:

Офіційний відкритий канал DMOZ для подачі скарг

За твердженням самого DMOZ - всі таким чином надіслані повідомлення будуть швидко і абсолютно конфіденційно розглянуті, а якщо зловживання підтвердяться - вони будуть відкориговані. Такою роботою займаються Метаредактори (ключова ланка старших редакторів DMOZ, їм надані повні права по роботі з редакторськими акаунтами, включаючи їх видалення та відновлення. Вони також можуть розглядати будь-які рапорти (внутрішні та публічні) про зловживання.) та Staff (наймані працівники AOL (єдині, хто отримує гроші за роботу в проекті), відповідальні за DMOZ). 

Слід також розуміти, що НЕ вважається зловживанням:

Так як DMOZ за визначенням НЕ гарантує жодному сайту його включення в Каталог - тільки лишень сам факт відсутності якогось ресурсу в базі чи в певному обраному розділі ще не може слугувати причиною до написання скарги.

_____

Складено за Frequently Asked Questions About the DMOZ Abuse Report System

DMOZ, Робозілла та інші звірі ....

Вся правда про Rob O'Zilla 

Талісманом, хранителем і символом DMOZ є дракончик на ім'я Робозілла (Rob O'Zilla).

Одне із завдань Робозілли - стояти "на варті" кожного розділу Відкритого Каталогу і стежити, щоб у нього не потрапляли неякісні сайти. Наприклад, україномовний розділ захищає ось цей дракончик:

а (навскидку...) розділ /Телебачення ось такий:

Цього звіра завжди можна побачити в нижньому правому кутку Каталогу (тільки не дражніть його!)

Ото-ж, незважаючи на свою популярність, твердження, що Відкритий Каталог - це редагований виключно людьми каталог (HUMANS do it better!), не зовсім відповідає дійсності ... секретний найманий працівник DMOZ круглодобово педантично і незамітно для людського ока несе свою службу... Дракона зараховано також навічно в редактори DMOZ - ось його редакторський профіль: Rob O'Zilla.

* * *

Rob O'Zilla - це бот, який періодично відвідує всі сайти, розміщені в DMOZ. Коли сторінка переміщена або її не знайдено, він робить відповідний запис у внутрішніх лоґах. Існує дуже багато різних причин  по яких він може не знайти сторінку, а редактори каталогу, в свою чергу, відповідно реагують в залежності від них.

Rob O'Zilla є ключовим інструментом у контролі за якістю DMOZ: він бурею проноситься по всьому Каталогу, наводячи жах на редакторів проставленням червоних міток на сайти, пропонуючи їх до видалення з тієї чи іншої причини. Всі подібно відібрані сайти негайно переносяться в т.з. нерозглянуті, де і очікують живої людини (редактора) для вирішення своєї подальшої долі. Працюючі сайти можуть знову бути опубліковані в DMOZ. Померлі ж чекають спроби редактора знайти альтернативну адресу, бо URL приміром іноді може злегка змінитися, а вебмайстер виявитися занадто ледачим, щоб поставити на відповідні місця кілька редиректів. Часто (увага!) якийсь сайт може перебувати в непрацездатному стані саме в момент перевірки його Rob O'Zilla. У випадках, коли альтернатива не знайдено - сайт просто видаляється з каталогу.

* * *

Таким чином потрібно гарно стежити за своїм сайтом, вже розміщеним в DMOZ - і, можливо, тоді Rob і не позначить ваш ресурс червоною міткою при черговому обході Каталогу ...
_________
Вже традиційно подяка шановному Cell за наводку

Правила та критерії відбору сайтів у Каталог DMOZ

Перед тим, як приймати рішення про подання нової заявки на додавання свого сайту чи блоґу у Каталог DMOZ, що можна абсолютно безкоштовно і вільно зробити самостійно онлайн у конкретному обраному Вами розділі (див. скрін):

слід розуміти якими правилами і критеріями відбору сайтів керується цей Каталог ... ото-ж:

До розділу World/Ukrainian додаються посилання на сайти тільки за умов, що сайт українською мовою, або має повноцінну версію українською. Також назва посилання на сайт та його опис в заявці повинні бути виключно українською мовою.

Сайти, що підходять для публікації:

У Відкритого каталога (ODP) DMOZ - подвійна мета: створити найбільш всеосяжний і повний довідник у Мережі інтернет; і створити високоякісний, змістовний ресурс, який широкі верстви публіки будуть вважати корисним і необхідним. Кажучи коротко, відбираються тільки якісні сайти.

Оцінюючи сайт, зважується його порівняльна цінність по відношенню до інших інформаційних ресурсів, які існують у даній тематиці. Порівняльна цінність включає в себе не тільки якість сайту, але і те, наскільки він приносить важливу, єдину в своєму роді інформацію по темі.

У цілому розміщуються переважно сайти, що представляють собою:

- Оригінальний, єдиний у своєму роді і цінний інформаційний зміст, що приносить щось нове по темі конкретного обраного розділу.

- Контрастні точки зору щодо важливих питань. DMOZ прагне охопити весь спектр і глибину людських знань, відображаючи всі теми і всі точки зору на ці теми.

Для кожного сайту зважується наступне:

- Чи є ідентичним зміст / інформація цього сайту та інших сайтів?

Сайт не повинен дзеркально копіювати зміст, що пропонується на інших сайтах. Сайт не повинен входити в перелік сайтів, які зазвичай не підходять для публікації в DMOZ (про це нижче*)

- Чи є сайт повністю завершеним?

На сайті повинні бути працюючі посилання і змістовні сторінки. Посилання не повинні видавати помилку 404 або сторінки без змісту. Якщо сайт ще знаходиться в розробці, він не є гарним кандидатом для Відкритого каталогу.

- Чи регулярно оновлюється сайт?

Сайт, який заявляє, що надає поточну інформацію, повинен постійно оновлюватись. Якщо він давно не оновлювався - визначається цінність сайту в архівному або дослідному плані.

- Чи працює сайт і завантажується повністю?

Сайт повинен завантажуватися за розумний час і бути постійно доступним та читабильним.

* Сайти, які зазвичай не підходять для публікації в Каталозі:

- Афілійовані сайти по типу «афілійований маркетинг»: розуміється схема розподілу доходів між онлайновими рекламодавцями (або торговими фірмами) та онлайновими публікаторами реклами (або торговими агентами), при якій виплати проводяться згідно з досягнутими показниками - зазвичай це продажі товарів і послуг, кліки, реєстрації чи інша, змішана модель. Є чотири основних типи афілійованих сайтів: афілійовані посилання; сайти, що складаються переважно з афілійованих посилань; сайти афілійованих реселерів (вони ж родинні дзеркала); і сайти незалежних представників мережевого маркетингу (MLM - Multi-Level Marketing).

- Ідентичні дзеркала: сайти з однаковим вмістом, але доступні за двома різними URL.

- Перенаправлення (редирект) і замасковані URL: перенаправляючий URL веде на сторінку, з якої ваш браузер переадресується на зовсім інший URL.

- Протизаконні сайти: сайти з протиправним змістом.

- «Фабрики контенту»: на сайтах такого типу (content mills) широко присутня реклама інших сайтів, а існуючий вміст, як правило, збирається з інших джерел. Ці сайти призначені не для того, щоб бути кінцевим пунктом призначення, а щоб перенаправляти відвідувачів на інші сайти. Перераховані сайти можуть виглядати оригінальними, змістовними та інформативними ресурсами, проте їх вміст зазвичай копіюється з поважних сайтів, іноді з легкою модифікацією, або генерується автоматично або створюється вручну, але не містить будь-якої реальної цінності.

- Інші шкідливі ресурси по типу «павуковий корм» (spider food), «колектори потенційної клієнтури» (lead generators) etc.

Ну і на останок: 

слід розуміти, що жодному сайту не гарантовано розміщення у Відкритому каталозі.

_______________________________

Складено за Open Directory Editing Guidelines

Як в DMOZ повідомити про виявлену проблему з сайтом

Повідомлення в DMOZ про будь-які виявлені проблеми з сайтом, котрий вже розміщено в Каталозі

Не так давно обновився двигун DMOZ і тепер навпроти кожного розміщеного в Каталозі сайту з правого боку сторінки є жовтий трикутник зі знаком оклику (т.з. кнопка "Achtung"). Трикутник цей майже не видно - до тих пір, поки ви не наведете курсор на рядок з обраним сайтом (тиснути не потрібно). Ось як це виглядає:

По кліку на жовтий трикутник з'являється діалогове вікно, в якому можна повідомити причину оновлення / помилки:

Всі надіслані таким чином "сигнали" будуть відображатися в панелі редактора відповідного розділу особливим кольором, вони помітні на загальному фоні, і, як правило, редактори реагують на такі сигнали досить швидко.

Ото-ж - побачили неполадки, неякісний або непрацюючий сайт, хочете оновити опис свого вже зареєстрованого сайту (тільки не потрібно пропонувати явно SEO-шні - вони завжди відхиляються) - тисніть на "Achtung"!.

HUMANS do it better !