як з'ясувалось - злий геній Йозеф Геббельс НІКОЛИ не говорив фрази, яку йому дуже часто приписують: "Чим більша брехня, тим швидше в неї повірять", або в іншій інтерпретації "Брехня, повторена 1000 разів стає правдою".
Наспраді щось подібне міститься в Главі 10 "Mein Kampf" by Adolf Hitler про роль євреїв і марксистів у розгромі Німеччини у Першій Світовій війні:
❝ Ці пани виходили з того правильного розрахунку, що чим жахливіше збрешеш, тим скоріше тобі повірять. Пересічні люди швидше вірять великій брехні, ніж маленькій. Це відповідає їх примітивній душі. Вони знають, що в малому вони й самі здатні збрехати, ну а вже дуже сильно збрехати вони, мабуть, посоромляться. Велика брехня навіть просто не прийде їм у голову. Ось чому маса не може собі уявити, щоб і інші були здатні на дуже вже жахливу брехню, на дуже вже безсовісне збочення фактів. І навіть коли їм роз'яснять, що справа йде про брехню жахливих розмірів, вони все ще будуть продовжувати сумніватися і схильні будуть вважати, що ймовірно таки тут є частка істини. Ось чому віртуози брехні і цілі партії, побудовані виключно на брехні, завжди вдаються саме до цього методу. Брехуни ці прекрасно знають цю властивість мас. Збреши тільки міцніше - що-небудь від твоєї брехні й залишиться.❞Ще глибше копнув москвич uglich-jj, котрий дослідив тему фальшивих цитат:
"Немає людини - немає проблеми" (начебто І. В. Сталін)
Інший варіант того ж афоризму: "У нас незамінних людей немає". На жаль, Сталін не говорив нічого подібного. Обидві фрази придумані радянськими літераторами. "Є людина - є проблема, немає людини - немає проблеми" - це з роману Анатолія Рибакова "Діти Арбату" (1987 р.). А "незамінних людей немає" - з п'єси Олександра Корнійчука "Фронт" (1942 р.). Причому Корнійчук, український радянський драматург і 5-кратний (!) Лауреат Сталінської премії в галузі мистецтва, сам теж НЕ був автором цього афоризму. Він лише переклав російською мовою гасло часів Французької Революції 1789-94 рр.. Комісар Конвенту Жозеф Ле Бон відповів цією фразою на прохання про помилування від одного аристократа. У 1793 р. віконт де Гізелен, заарештований за політичну неблагонадійність, просив зберегти йому життя, оскільки його освіта та досвід ще можуть бути корисні Республіці (як він думав). На що комісар-якобінець відповів: "У Республіці незамінних людей немає!". Цікаво, що через два роки після того, в 1795, інші революціонери відправили на гільйотину вже самого комісара Ле Бона. Ну так незамінних людей немає ж!
"Росія - тюрма народів" (начебто В.І.Ленін)
У СРСР ця фраза часто використовувалася в пропаганді для порівняння царської і радянської Росії. Там імперія, де гнітили неросійські національності, тут - добровільний союз і дружба народів. Ленін дійсно вживав цей афоризм в своїх роботах, але він не був його автором. А ось хто автор - в СРСР не афішували. Бо нехороші думки могло навіяти. Автор - маркіз де Кюстін, книга "Росія в 1839 р.", що описує миколаївську Росію (часів Миколи I) c убивчими характеристиками російського політичного ладу і російського народу в цілому. Якщо коротко: Росія - не Європа, держава загального безправ'я і "пірамідального насильства". Тобто начальники гноблять народ, начальників мають вищі начальники, а нагорі - цар, який всіх мав на увазі, так як його влада одноосібна і незмінна. Багаті тут - не співгромадяни бідних ... Бюрократія жахлива ("країна непотрібних формальностей"). "Поліція, настільки моторна, коли потрібно мучити людей, аж ніяк не поспішає, коли звертаються до неї за допомогою ..." Ну і так далі. Цапки, Євсюков і сердюки, і загальна Свєта з Іваново. Ось така от картина, у маркіза де Кюстіна. Книга маркіза про його подорож в Росії в 1839 р. мала величезний успіх у Європі.
Ото-ж:
"Головна проблема цитат в інтернеті в тому, що люди відразу вірять в їх справжність" /В.І. Ленін через соцмережу twitter/
Немає коментарів:
Дописати коментар