![]() |
president.gov.ua |
Показ дописів із міткою акція. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою акція. Показати всі дописи
16 травня, 2015
28 квітня, 2015
Google теж не ідеальний
Якось я вирішив проекспериментувати з оголошеннями Google AdWords, завів аккаунт, закинув на рахунок мінімально-допустиму суму в 50 грн., створив 2 оголошення і рекламна кампанія по просуванню ось цього мого блоґу почала приносити кліки.
Ефективність кампанії була дуже високою, хоча кожен клік мені коштував по кілька гривень, що відаерто досить дорого ...
І ось на днях в них там щось поламалось - гроші на рахунку є, а система впала і не встає. Служба підтримки вже другий день шось там шаманить, але в результаті запропонували завести новий аккаунт - геніяльно, нє? Та ну їх з такою версткою ... Google теж не ідеальний
22 жовтня, 2014
99 days of freedom - мій експеримент завершено
99 days of freedom
Згідно повідомлення мого персонального сайту експерименту все закінчено:
Для мене це стало дещо несподівано, бо ще вчора лічильник показував 2 дні до завершення. Але я це списую на те, що в перші дні цей лічильник ніяк не хотів запускатись і мені доводилось писати кілька листів в службу підтримки. Мабуть цей час і відкоректували.
Назагал я не зміг повністю відмовитись від всіх сервісів Facebook. Так - в мене основним є мобільний телефон на платформі Windows Phone. Тут Facebook інтегровано досить глибоко і я не став відмовлятись від його мессенджера. Це дуже зручна штука і часто замінює смс-ки. Також я останній місяць таки заходив в мордокнижку ... але ненадовго - десь так хвилин на 10 на добу. Такі відхилення експериментом строго не заборонялись - адже в анкетах серед іншого були запитання про те, як часто я попри експеримент таки відвідую FB.
За останні 99 днів я заповнив 2 великі анкети, тепер чекаю на третю (фінальну?), а також чекаю на висновки і узагальнення організаторів. Цікаво - що ж там вони підсумують?
20 вересня, 2014
17 липня, 2014
99 days of freedom - я підтримав експеримент і відмовляюсь від Facebook на 99 днів
Як повідомляється у пресрелізі компанії, після завершення терміну дослідники зроблять висновок про те, як Facebook впливає на рівень щастя людини.
Раніше дослідження Just показали, що в середньому користувач проводить в Facebook 17 хвилин на день. Це означає, що учасники 99 Days Of Freedom звільнять щонайменше 28 годин для свого вільного часу.
При цьому автори проекту стверджують, що кількість днів було обрано не випадково - насправді не було багато дискусій про тривалість досліду. Адже якщо б він тягнувся занадто довго, учасники втратили б інтерес до нього. Саме за 99 днів експеримент не повинен набриднути користувачам, а дослідники зможуть зібрати необхідну інформацію.
"Ми прогнозуємо, що експеримент принесе велику кількість позитивних емоцій, і через 99 днів ми будемо знати, чи правильна наша теорія", - говорить Мерійн Стратгоф (Merijn Straathof), арт-директор Just.
Для участі в експерименті необхідно зареєструватися на сайті проекту, поставити в своєму профілі на Facebook аватар "99 Days Of Freedom", розмістити свій "останній" пост у Facebook, котрий буде інформувати про кількість днів учасника поза мережею, відмовитися від відвідування соцмережі і "насолоджуватися життям".
Для консолідації результатів експерименту учасникам пропонується анонімно заповнювати звіти після 33, 66 і 99 днів, результати будуть публікуватись на сайті.
Could you live without Facebook for 99 days?
Ініціативу підтрімило вже майже 25 тисяч добровольців ... Мене воно теж зацікавило і я вирішив спробувати.... почну просто вже.
UPD: Отримав щойно персональну сторінку з відліком часу поза Facebook ....
22 травня, 2014
Ідея для нового гаджета
Мені подобається - я б такий собі прикупив :)Ідея для гаджета: значок (на одяг) з кольоровим e-Ink екраном, на котрому показується іконка статусу, аналогічна іконкам в instant messenger'ах (skype etc). Фішка в тому, що значок має синхронізуватись по Bluetooth'у зі смартфоном і статус збігатиметься зі статусом відповідної програми на смартфоні. Тобто якщо на телефоні виставлено Do Not Disturb, то на значку те саме показується. Якщо Free for Chat (гарно для клубів і кафе) -- аналогічно на значку.
Я порадив автору продату цю ідею в Китай - там такі речі на льоту підхоплюють. І ось що він пропонує:
Навіщо в Китай, зараз і українці знаходять інвесторів і виставляються на Indiegogo і Kickstarter'і. Шарьте допис, може хтось побачить і захоче таке зробити. А може таке і існує, не знаю (навряд чи - тут потрібен кольоровий eInk, а вони тільки з'явилися).І то правда - ото-ж ... розшарюю і люто піарю.
26 грудня, 2013
Майдан перестав бути небезпечним для Януковича
Майдан став нейтральним.
Він уже перестав бути небезпечним для Януковича. З цим треба змиритися – Майдан не оперує способами усунення межигірської гідри. Їх попросту немає. Тому з лексикону слід прибрати миле слово "революція". Коли на Майдані стояв мільйон людей – Тягнибок (згідно з роллю – начебто найрадикальніший із трійці) несамовитим голосом скандував "Ре-во-лю-ці-я!". А через півгодини стримував усіх радикалів, натхненних його скандуванням, від справді революційних дій.
Ці троє панічно бояться революції, тому що панічно бояться сісти в тюрму. У них на волі – упакований до останнього шурупа побут, банківські рахунки, бізнеси, активи і рідні люди. І, звісно, мрії посісти владний трон із такими ненависними їм повноваженнями. Якщо Майдан хоче революції – він повинен усунути основне гальмо, яким є політики. Тим паче тепер, коли вони фактично поділили свої ролі напередодні 2015 року (президент Кличко, прем’єр Яценюк і спікер Тягнибок).
Майдан на нейтралці – це результат втручання політиків у ту справжню і стрімку політику, яку творили студенти. До них прийшла опозиція, назвала Євромайдан танцульками і співанками, пообіцяла учудити щось серйозне і чоловіче. Учудила, мать їхню.
Результат: мільйон уже навряд чи збереться, Майдан почав бути епіцентром дискомфорту та інородним тілом, а основних фігурантів спротиву поодинці то ріжуть ножами, то товчуть до невпізнаваності, то арештовують, то дискредитовують відео-компроматами – а в цей час великі лідери їздять із додатковим джипом персональної охорони.
Кажуть, ганьбити опозицію зараз у моді. Але не ганьбити опозицію – значить змиритися зі "зливом" енергії мільйонів людей, які на три голови переросли оцих трьох, разом узятих.
Майдан увійшов у фазу виходу з Майдану. Піші прогулянки по периметру барикад – це дорога в нікуди. Треба категорично визначатися, що далі. До революційного шляху з захопленням влади не готовий ніхто, та й цей шлях є сумнівно-легітимним. Жоден із цих трьох ніколи не підпишеться під революцією, у їхніх мізках відсутній цей алгоритм. А еволюційний шлях є сумнівно-результативним. Вибори – це єдиний механізм мирної зміни влади. Саме тому виборів-2015 не буде. Ім’я наступного президента оголосить не Центрвиборчком, а "Беркут" із тітушками на передньому фланзі. Треба прямо так і сказати: ідучи на планові вибори, опозиція іде в дупу. І ми разом із нею. Зараз опозиціонери втягнуті в хуторянську гру на кшталт "а тепер, курва, ми" (копірайт проф.Грицака). А тепер, курва, нічого не буде. Бо взагалі нема сенсу проводити парламентські вибори за змішаною системою і закритими списками. Щодо президентських – то це будуть фіаскові вибори, де поразка буде компенсована шістьма нулями кожному.
Тему революційної зміни влади залишу для роздумів тим, хто напередодні виборів божився вигнати синьо-жопу банду за Дніпро. Скажу про інше. Моя бабуся, львівська інтелігентка, з красноярських таборів винесла не вельми інтелігентну істину: з хамом треба по-хамськи. А може, спробувати ту саму зброю, яку влада застосувала проти Майдану? Називається вона – ігнор. Бойкот. Повне непідпорядкування режимові. Абсолютне місцеве самоврядування – включно з законним формуванням органів двовладдя. Створення виконкомів та громадських органів на противагу державним. Абсолютна децентралізація. Усе це могло би йти паралельно з другою технологією, застосованої проти Майдану. А саме – справедливість поодинці. Поки на Майдані співатиме Modern Talking, майданна рука справедливості буде відновлювати справедливість. Сподіваюся, мій натяк є достатньо зрозумілим. Уточню лише, що пропорція справедливості має бути 1:5. Наприклад, одна Тетяна Чорновол = 5 їхніх. Боятися за себе маємо не лише ми.
Остап ДРОЗДОВ
Він уже перестав бути небезпечним для Януковича. З цим треба змиритися – Майдан не оперує способами усунення межигірської гідри. Їх попросту немає. Тому з лексикону слід прибрати миле слово "революція". Коли на Майдані стояв мільйон людей – Тягнибок (згідно з роллю – начебто найрадикальніший із трійці) несамовитим голосом скандував "Ре-во-лю-ці-я!". А через півгодини стримував усіх радикалів, натхненних його скандуванням, від справді революційних дій.
Ці троє панічно бояться революції, тому що панічно бояться сісти в тюрму. У них на волі – упакований до останнього шурупа побут, банківські рахунки, бізнеси, активи і рідні люди. І, звісно, мрії посісти владний трон із такими ненависними їм повноваженнями. Якщо Майдан хоче революції – він повинен усунути основне гальмо, яким є політики. Тим паче тепер, коли вони фактично поділили свої ролі напередодні 2015 року (президент Кличко, прем’єр Яценюк і спікер Тягнибок).
Майдан на нейтралці – це результат втручання політиків у ту справжню і стрімку політику, яку творили студенти. До них прийшла опозиція, назвала Євромайдан танцульками і співанками, пообіцяла учудити щось серйозне і чоловіче. Учудила, мать їхню.
Результат: мільйон уже навряд чи збереться, Майдан почав бути епіцентром дискомфорту та інородним тілом, а основних фігурантів спротиву поодинці то ріжуть ножами, то товчуть до невпізнаваності, то арештовують, то дискредитовують відео-компроматами – а в цей час великі лідери їздять із додатковим джипом персональної охорони.
Кажуть, ганьбити опозицію зараз у моді. Але не ганьбити опозицію – значить змиритися зі "зливом" енергії мільйонів людей, які на три голови переросли оцих трьох, разом узятих.
Майдан увійшов у фазу виходу з Майдану. Піші прогулянки по периметру барикад – це дорога в нікуди. Треба категорично визначатися, що далі. До революційного шляху з захопленням влади не готовий ніхто, та й цей шлях є сумнівно-легітимним. Жоден із цих трьох ніколи не підпишеться під революцією, у їхніх мізках відсутній цей алгоритм. А еволюційний шлях є сумнівно-результативним. Вибори – це єдиний механізм мирної зміни влади. Саме тому виборів-2015 не буде. Ім’я наступного президента оголосить не Центрвиборчком, а "Беркут" із тітушками на передньому фланзі. Треба прямо так і сказати: ідучи на планові вибори, опозиція іде в дупу. І ми разом із нею. Зараз опозиціонери втягнуті в хуторянську гру на кшталт "а тепер, курва, ми" (копірайт проф.Грицака). А тепер, курва, нічого не буде. Бо взагалі нема сенсу проводити парламентські вибори за змішаною системою і закритими списками. Щодо президентських – то це будуть фіаскові вибори, де поразка буде компенсована шістьма нулями кожному.
Тему революційної зміни влади залишу для роздумів тим, хто напередодні виборів божився вигнати синьо-жопу банду за Дніпро. Скажу про інше. Моя бабуся, львівська інтелігентка, з красноярських таборів винесла не вельми інтелігентну істину: з хамом треба по-хамськи. А може, спробувати ту саму зброю, яку влада застосувала проти Майдану? Називається вона – ігнор. Бойкот. Повне непідпорядкування режимові. Абсолютне місцеве самоврядування – включно з законним формуванням органів двовладдя. Створення виконкомів та громадських органів на противагу державним. Абсолютна децентралізація. Усе це могло би йти паралельно з другою технологією, застосованої проти Майдану. А саме – справедливість поодинці. Поки на Майдані співатиме Modern Talking, майданна рука справедливості буде відновлювати справедливість. Сподіваюся, мій натяк є достатньо зрозумілим. Уточню лише, що пропорція справедливості має бути 1:5. Наприклад, одна Тетяна Чорновол = 5 їхніх. Боятися за себе маємо не лише ми.
Остап ДРОЗДОВ
04 грудня, 2013
Польська газета Rzeczpospolita започаткувала акцію "Відмінемо візи для українців!"
Apel „Rzeczpospolitej”: Znieśmy wizy dla Ukraińców!
Niemrawa, socjalna, kłótliwa, uciekająca od swoich wartości, osłabiona kryzysem Europa ma niepowtarzalną szansę udowodnić, że wciąż ma odwagę podejmować trudne wyzwania, że wciąż jest siłą, z którą trzeba się liczyć. Że wciąż generuje wielkie idee i obdarzona jest magnetyzmem przyciągającym na Stary Kontynent ludzi.
Testem na możliwości Europy – choć być może nie wiedzą tego jeszcze bywalcy brukselskich salonów – jest dziś jej stosunek do Ukrainy. Członkowie Unii powinni zdecydowanie wesprzeć proeuropejskie dążenia obywateli tego kraju. Jeśli Europa nie zda tego egzaminu, szkoda, jaką poniesiemy wszyscy z tego powodu, będzie nie do naprawienia. Unia straci, zamknie się na Wschód i na wiele lat utraci wiarygodność.
Na tym politycznym rozdrożu rola Polski jest kluczowa. Powinniśmy, zarówno ze względu na solidarność z ukraińskim narodem, podejmującym jak my kiedyś próbę wyrwania się spod kurateli Moskwy, jak i ze względu na nasz własny – polski – interes, wymagać od ludzi kierujących Unią zdecydowanych kroków. Na pierwszy ogień powinna pójść deklaracja zniesienia dla Ukraińców wiz. Musimy dać im możliwość łatwiejszego podróżowania po krajach Unii.
Ktoś powie, że w dobie masowej migracji z krajów Afryki do Europy to otwieranie kolejnej puszki Pandory, że to niebezpieczne dla równowagi społecznej w Unii. Nie mamy wątpliwości, że to fałszywa perspektywa. Ukraińcy byli i są Europejczykami. Fakt, że ich państwo nie jest członkiem UE, to tylko efekt tragicznych historycznych losów tego narodu. Dziś mamy szansę tę krzywdę naprawić, pomóc im wybić się na niepodległość.
Wbrew obawom niektórych zniesienie wiz dla mieszkańców Ukrainy nie musiałoby wcale oznaczać rewolucji na unijnych granicach. Polska – jako kraj graniczny Unii – gwarantowałaby wciąż ich szczelność, zarazem oszczędzając mieszkańcom Ukrainy upokarzającej dla nich procedury uzyskania wizy do lepszego świata.
Taki gest byłby dla Ukraińców czytelnym sygnałem dowodzącym szczerości intencji Brukseli w sprawie przyszłej akcesji ich kraju do Unii. Wzmocniłby przekonanych, przekonał niezdecydowanych. Same zapewnienia o solidarności czy szacunku dla narodu ukraińskiego to za mało. Pamiętajmy, że z drugiej strony jest ambitne mocarstwo z dalekosiężnymi planami. Właśnie dziś wyjątkowo wyraźnie widać, że Rosja zrobi wiele, by nie wypuścić wschodniego sąsiada Polski spod swojej kurateli.
Dlatego ten moment jest kluczowy. Jeśli Zachód przegra batalię o Ukrainę, potwierdzi swoją geopolityczną słabość i zaprzeczy własnym zapewnieniom o moralnej sile Unii.
Oczywiście wiele racji mają ci, którzy mówią, że Ukraina na własne życzenie oddaliła się od Zachodu. Ale nie czas teraz na wskazywanie winnych i na animozje. Rozgrywka, jaka się toczy, dotyczy kwestii kardynalnych: naszej wiarygodności, solidarności, przyjaźni i wierności. Oraz – być może przede wszystkim – naszego bezpieczeństwa. Dlatego polscy politycy w tych dniach powinni połączyć siły, wspierając europejskie dążenia Ukraińców. Optymistycznie w tym kontekście brzmią słowa premiera Donalda Tuska apelującego o jedność i dziękującego Jarosławowi Kaczyńskiemu za wizytę w Kijowie. To także nasza lekcja. Jeśli odrobimy ją dobrze, wzmocnimy pozycję Polski w Europie i zyskamy w oczach partnerów ze Wschodu.
Zespół redakcyjny „Rzeczpospolitej”
Niemrawa, socjalna, kłótliwa, uciekająca od swoich wartości, osłabiona kryzysem Europa ma niepowtarzalną szansę udowodnić, że wciąż ma odwagę podejmować trudne wyzwania, że wciąż jest siłą, z którą trzeba się liczyć. Że wciąż generuje wielkie idee i obdarzona jest magnetyzmem przyciągającym na Stary Kontynent ludzi.
Testem na możliwości Europy – choć być może nie wiedzą tego jeszcze bywalcy brukselskich salonów – jest dziś jej stosunek do Ukrainy. Członkowie Unii powinni zdecydowanie wesprzeć proeuropejskie dążenia obywateli tego kraju. Jeśli Europa nie zda tego egzaminu, szkoda, jaką poniesiemy wszyscy z tego powodu, będzie nie do naprawienia. Unia straci, zamknie się na Wschód i na wiele lat utraci wiarygodność.
Na tym politycznym rozdrożu rola Polski jest kluczowa. Powinniśmy, zarówno ze względu na solidarność z ukraińskim narodem, podejmującym jak my kiedyś próbę wyrwania się spod kurateli Moskwy, jak i ze względu na nasz własny – polski – interes, wymagać od ludzi kierujących Unią zdecydowanych kroków. Na pierwszy ogień powinna pójść deklaracja zniesienia dla Ukraińców wiz. Musimy dać im możliwość łatwiejszego podróżowania po krajach Unii.
Ktoś powie, że w dobie masowej migracji z krajów Afryki do Europy to otwieranie kolejnej puszki Pandory, że to niebezpieczne dla równowagi społecznej w Unii. Nie mamy wątpliwości, że to fałszywa perspektywa. Ukraińcy byli i są Europejczykami. Fakt, że ich państwo nie jest członkiem UE, to tylko efekt tragicznych historycznych losów tego narodu. Dziś mamy szansę tę krzywdę naprawić, pomóc im wybić się na niepodległość.
Wbrew obawom niektórych zniesienie wiz dla mieszkańców Ukrainy nie musiałoby wcale oznaczać rewolucji na unijnych granicach. Polska – jako kraj graniczny Unii – gwarantowałaby wciąż ich szczelność, zarazem oszczędzając mieszkańcom Ukrainy upokarzającej dla nich procedury uzyskania wizy do lepszego świata.
Taki gest byłby dla Ukraińców czytelnym sygnałem dowodzącym szczerości intencji Brukseli w sprawie przyszłej akcesji ich kraju do Unii. Wzmocniłby przekonanych, przekonał niezdecydowanych. Same zapewnienia o solidarności czy szacunku dla narodu ukraińskiego to za mało. Pamiętajmy, że z drugiej strony jest ambitne mocarstwo z dalekosiężnymi planami. Właśnie dziś wyjątkowo wyraźnie widać, że Rosja zrobi wiele, by nie wypuścić wschodniego sąsiada Polski spod swojej kurateli.
Dlatego ten moment jest kluczowy. Jeśli Zachód przegra batalię o Ukrainę, potwierdzi swoją geopolityczną słabość i zaprzeczy własnym zapewnieniom o moralnej sile Unii.
Oczywiście wiele racji mają ci, którzy mówią, że Ukraina na własne życzenie oddaliła się od Zachodu. Ale nie czas teraz na wskazywanie winnych i na animozje. Rozgrywka, jaka się toczy, dotyczy kwestii kardynalnych: naszej wiarygodności, solidarności, przyjaźni i wierności. Oraz – być może przede wszystkim – naszego bezpieczeństwa. Dlatego polscy politycy w tych dniach powinni połączyć siły, wspierając europejskie dążenia Ukraińców. Optymistycznie w tym kontekście brzmią słowa premiera Donalda Tuska apelującego o jedność i dziękującego Jarosławowi Kaczyńskiemu za wizytę w Kijowie. To także nasza lekcja. Jeśli odrobimy ją dobrze, wzmocnimy pozycję Polski w Europie i zyskamy w oczach partnerów ze Wschodu.
Zespół redakcyjny „Rzeczpospolitej”
02 грудня, 2013
30 листопада, 2013
23 листопада, 2013
Забери в бабусі паспорт ! - Ostap Drozdov
За вчорашній день мені кілька разів задали ось таке питання: «А що робити з тими громадянами України, які проти Європи? Вони ж теж мають право на свою позицію, на свою історію, на свій радянський чи російський міф…». Аби більше це питання не виникало, я хочу на нього відповісти ось таким чином.
Кілька років тому в Польщі величезної популярності набув слоган «Zabierz babci dowód». Перекладається так: забери в бабусі паспорт. У такий кмітливий спосіб польська молодь протестувала проти такого, аби їхні бабусі визначали, в якій Польщі жити їм – молодим, освіченим, сучасним полякам.
Сьогодні, звертаючись до кожного з вас, я хочу написати цей слоган великими буквами. ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ !!!
Я категорично проти того, аби наші бабусі стрункими шеренгами ходили на вибори і обирали своє минуле. Я категорично проти того, аби в моїй країні вирішальну роль відігравало покоління, яке все життя прожило в радянському акваріумі з погодинним кормом. Я не хочу, щоб тільки за рахунок своєї арифметичної більшості моє майбутнє перекреслювало старше совєтське покоління, привчене до безмежного терпіння і похнюпленого мовчання. Я не хочу, щоб радянські люди, які не бувають дальше свого облцентру, тягнули нас у безодню власних спогадів.
ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Люби старших, поважай їх – але не підпускай їх до прийняття рішень, доленосних для ТВОГО, а не їхнього життя. Так, покоління, обернене на Москву, має право на свою ностальгію – але вони не мають права прирікати цілу країну (мене з вами) на шлях у минуле.
Я вже бачив оце совєтське покоління на акціях проти Європи. Бідні нещасні бабусі зі скляними очима, мутним поглядом, у махерових беретках, з золотими зубами, в турецьких светрах, в обнімку з іконами… Вони – загублені в часі. Вони не винні. Баласт ні в чому не можна звинувачувати. Ми їх маємо по-своєму любити і шанувати – але не слухати, не звертати увагу на їхнє мракобісся, відсталість і тотальну обмеженість. Ті, хто не хочуть в Європу, нехай залишаються на згарищі своєї украденої молодості.
А нам треба іти своєю дорогою. Дорогою ВІД цього покоління. Дорогою у світ свободи, різноманіття, прав людини.
ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Тому що їм все одно, де помирати. Але нам не все одно, де жити.
ostap.drozdov
Кілька років тому в Польщі величезної популярності набув слоган «Zabierz babci dowód». Перекладається так: забери в бабусі паспорт. У такий кмітливий спосіб польська молодь протестувала проти такого, аби їхні бабусі визначали, в якій Польщі жити їм – молодим, освіченим, сучасним полякам.
Сьогодні, звертаючись до кожного з вас, я хочу написати цей слоган великими буквами. ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ !!!
Я категорично проти того, аби наші бабусі стрункими шеренгами ходили на вибори і обирали своє минуле. Я категорично проти того, аби в моїй країні вирішальну роль відігравало покоління, яке все життя прожило в радянському акваріумі з погодинним кормом. Я не хочу, щоб тільки за рахунок своєї арифметичної більшості моє майбутнє перекреслювало старше совєтське покоління, привчене до безмежного терпіння і похнюпленого мовчання. Я не хочу, щоб радянські люди, які не бувають дальше свого облцентру, тягнули нас у безодню власних спогадів.
ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Люби старших, поважай їх – але не підпускай їх до прийняття рішень, доленосних для ТВОГО, а не їхнього життя. Так, покоління, обернене на Москву, має право на свою ностальгію – але вони не мають права прирікати цілу країну (мене з вами) на шлях у минуле.
Я вже бачив оце совєтське покоління на акціях проти Європи. Бідні нещасні бабусі зі скляними очима, мутним поглядом, у махерових беретках, з золотими зубами, в турецьких светрах, в обнімку з іконами… Вони – загублені в часі. Вони не винні. Баласт ні в чому не можна звинувачувати. Ми їх маємо по-своєму любити і шанувати – але не слухати, не звертати увагу на їхнє мракобісся, відсталість і тотальну обмеженість. Ті, хто не хочуть в Європу, нехай залишаються на згарищі своєї украденої молодості.
А нам треба іти своєю дорогою. Дорогою ВІД цього покоління. Дорогою у світ свободи, різноманіття, прав людини.
ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Тому що їм все одно, де помирати. Але нам не все одно, де жити.
ostap.drozdov
31 березня, 2012
#EarthHour - корисно чи шкідливо ?
З технічної точки зору - такі різкі перепади струму небезпечні і можуть призвести до аварій в мережі :(
======
Сьогодні Львів приєднається до Години Землі
Львів з усім світом долучиться до відзначення Години Землі. «Відтак, о 20.30 год. зовнішнє освітлення буде відімкнено на міській Ратуші, театрі опери та балету, соборі св. Юра та телевізійній вишці», – уточнила Марина Строєва, директор ЛКП «Львівсвітло». -AAA+
Поінформували у департаменті економічної політики ЛМР.
Львів уже четвертий рік поспіль з усім світом відзначатиме Годину Землі. Цього року це припадає на 31 березня. О 20:30 год. в усьому світі люди вимкнуть світло на одну годину. До акції закликають доєднатися і львів’ян.
«Слід зазначити, що це не є ініціатива якогось окремого міста чи країни, а весь світ долучається до такої акції. Хоча електроенергію буде вимкнено лише на 1 год, якщо кожен долучиться, в цілому це дозволить хоча б трішки вберегти наше довкілля», – розповідає начальник відділу енергоменеджменту ЛМР Василина Горбань.
zik.ua
======
Сьогодні Львів приєднається до Години Землі
Львів з усім світом долучиться до відзначення Години Землі. «Відтак, о 20.30 год. зовнішнє освітлення буде відімкнено на міській Ратуші, театрі опери та балету, соборі св. Юра та телевізійній вишці», – уточнила Марина Строєва, директор ЛКП «Львівсвітло». -AAA+
Поінформували у департаменті економічної політики ЛМР.
Львів уже четвертий рік поспіль з усім світом відзначатиме Годину Землі. Цього року це припадає на 31 березня. О 20:30 год. в усьому світі люди вимкнуть світло на одну годину. До акції закликають доєднатися і львів’ян.
«Слід зазначити, що це не є ініціатива якогось окремого міста чи країни, а весь світ долучається до такої акції. Хоча електроенергію буде вимкнено лише на 1 год, якщо кожен долучиться, в цілому це дозволить хоча б трішки вберегти наше довкілля», – розповідає начальник відділу енергоменеджменту ЛМР Василина Горбань.
zik.ua
22 березня, 2012
08 серпня, 2011
15 березня, 2011
21 січня, 2011
15 жовтня, 2010
Відтепер є україномовний YouTube !
"Сьогодні я зайшов на YouTube і яке ж було моє здивування, коли браузер запитав мене, чи не бажаю я переглянути цю сторінку українською.
Саме так. YouTube тепер має україномовний інтерфейс!!!
... разом ми - сила. Разом ми переможемо. Якщо ми об'єднаємося заради спільної мети, то неодмінно її досягнемо. YouTube - яскравий цьому приклад."
ua2004, 30 вересня 2010 р.
http://www.hurtom.com
Саме так. YouTube тепер має україномовний інтерфейс!!!
... разом ми - сила. Разом ми переможемо. Якщо ми об'єднаємося заради спільної мети, то неодмінно її досягнемо. YouTube - яскравий цьому приклад."
ua2004, 30 вересня 2010 р.
http://www.hurtom.com
Підписатися на:
Дописи (Atom)