Від укладача
У 2016 році ми святкуємо дев’яносто п’ять років від дня наро- дження людини, про яку знають усі і яка водночас досі залишається загадкою. «Я, — твердив він, — поза всілякими сумнівами, доволі відкритий для «дослідження» об’єкт. Інша річ, що класифікувати мене й вилущити мої погляди з моїх белетристичних творів справді складно».
Ці слова, написані Станіславом Лемом у 1972 році в листі до свого американського перекладача, справедливі й донині. Особливо — в Україні, де значна частина його творів не була перекладена укра- їнською і — відповідно — не стала надбанням нашого культурного простору. Навіть романи й повісті Лема, що увійшли до золотого фонду світової фантастики, відомі в нас переважно за російськими перекладами (інколи — якісними, інколи ж — зі скороченнями, зро- бленими ще за радянських часів). Годі вже й говорити про те, що відсутнє усвідомлення й осмислення Лема як людини, яка виросла й сформувалася у довоєнному Львові; того Лема, чиї ранні, реаліс- тичні твори не менш цікаві з художньої та історичної точок зору, ніж його фантастика й есеїстика.
Знову ж таки: часто ми стикаємося з тим, що інтелектуали за- очно вважають творчість Лема надто розважальною, а любителі фантастики, відповідно, — надто складною.
Сам він у тому ж листі 1972 р. писав: «Наукова фантастика є на- самперед тереном, який зазнав просто неймовірного засмічення і на якому проблеми засипано й прикрито кричущим непотребом. Але, з іншого боку, я не бачу жодної можливості змінити цей комплекс- ний тренд, бо таке завдання не підвладне окремим особистостям, навіть якби ці особистості були Достоєвськими та Ейнштейнами водночас (я не вважаю себе ані першим, ані другим, що не означає удаваної скромності, лише дещо суттєво інше: усвідомлення влас- них сил і власних меж)».
Із плином часу з’ясувалося, що ті тенденції в науковій фантас- тиці, які не подобалися Лему, справді не вдалося повністю нейтра- лізувати. Натомість саме Лемівські романи й оповідання додали жанру серйозності й глибини, не позбавивши при цьому захопли- вості. І як бачимо на прикладах тих самих Яцека Дукая, Ґреґа Ігана чи Пітера Уоттса, сучасна наукова фантастика визнає й розвиває напрям, заданий романами «Соляріс», «Едем», «Фіаско», оповідан- нями про пілота Піркса...
Працюючи над цим зібранням творів, ми хотіли насамперед по- знайомити вітчизняного читача з Лемом, який анітрохи не застарів, із Лемом, який донині залишається актуальним і сучасним.
У кожному томі ми пропонуватимемо читачам як старі, класичні українські переклади, повторно звірені, з відновленими купюрами, так і нові, виконані сучасними перекладачами. Перший том про- ілюстровано роботами Даніеля Мруза — художника, малюнки якого для кількох поколінь поляків були нерозривно пов’язані з «Кіберіа- дою» та «Казками роботів». Наступні томи оформлятимуть вітчиз- няні ілюстратори.
Також кожен том, окрім творів Лема, включатиме присвячені письменнику та його творчості статті знаних дослідників, окремі фрагменти з його листів тощо. Таким чином ми хотіли дотриматися певного балансу між суто академічним виданням і книжками, роз- рахованими на широке коло читачів.
Звичайно, п’ять томів — це аж ніяк не повне зібрання: до пер- ших чотирьох увійдуть найбільш відомі фантастичні твори Лема, до п’ятого — його реалістична проза, присвячена Львову та повоєнним рокам. Сподіваємось, це — лише перший крок, і далі ми познайо- мимо вітчизняного читача з рештою творів Лема.
Користуючись нагодою, хочемо висловити щиру подяку всім, хто допоміг нам у підготовці цього видання. Насамперед — Польському Інституту в Києві та його директору Еві Фіґель, а також — Павлу Лау- данському, Ґаті Кінзі Ковалевській і доньці Даніеля Мруза — Люції Мруз-Райнох.
Немає коментарів:
Дописати коментар