Нове абсолютне невігластво

Ніколи ще не було так легко вдавати, що ми так багато знаємо, як тим часом насправді ми не знаємо нічого.

Чи Папа Римський Франциск є постмодерновим? Я не слухав жодної його проповіді, навіть не дивився його в останній програми "60 хвилин" на каналі CBS News, але ж я бачив багато твітів, відправлених з @Pontifex, так що я можу ствердно сказати, що його позиція в питаннях нерівності та соціальної справедливості є дійсно прогресивною...

The data stream can’t be shut off. В наше повсякденне життя вливається вспінена хвиля слів, фактів, жартів, GIF-ок, чуток і коментарів. І загрожує буквально затопити нас.

Ми систематично вискубуємо з фейсбуку, твіттерa чи мейлових бюлетенів-розсилок поживні кавалки, щоб потім їх із себе виплюнути. Замість того, щоб дивитися "Mad Men", Super Bowl чи церемонію Оскара або президентські дебати, просто достатньо перебігтись наживо по чиїхось свіжих твітах або наступного дня переглянути їх перепости. Наш культурний канон щораз більше визначає те, що найчастіше клікається. Ми в небезпечній близькості від пародії експертних знань, що насправді є новою моделлю абсолютного невігластва.

оргигінал:

❝ It’s never been so easy to pretend to know so much without actually knowing anything. We pick topical, relevant bits from Facebook, Twitter or emailed news alerts, and then regurgitate them. Instead of watching “Mad Men” or the Super Bowl or the Oscars or a presidential debate, you can simply scroll through someone else’s live-tweeting of it, or read the recaps the next day. Our cultural canon is becoming determined by whatever gets the most clicks. We come perilously close to performing a pastiche of knowledgeability that is really a new model of know-nothingness. ❞

"Faking Cultural Literacy" by Karl Taro Greenfeld