Гріхи маніпуляції-73. Як Платон передрік вплив телебачення
Шановні друзі! Сьогодні ми відновлюємо публікацію переліку «гріхів» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».
Найсильнішу метафору, яка пояснює роль телебачення у наш час, час відеократії та інтернетократії, створив у ІV ст. до н.е. Платон. У сьомій книзі своєї праці «Республіка» він створив поетичну і багату алегорію.
Платон пише про печеру, куди не потрапляє світло, там сидять приковані ланцюгами люди. Вони у такому полоні з дитинства. За спиною у них горить вогонь. Між ними та вогнем – кам’яна стіна, на якій шахраї переміщують зроблені з дерева фігурки людей, звірів, речей. В’язні вже забули, як виглядає світ, і впевнені, що ці тіні є справжнім світом речей та людей.
І ось раптом одному із них вдається визволитися з ланцюгів, він прямує до виходу і бачить реальний світ. У нього з’являється бажання допомогти друзям, розказати про цей світ. Але вони сприймають його вороже і вбивають як небезпечного божевільного.
Платонові не давав спокою такий бік людської натури – замість яскравого світла та справжнього світу надавати перевагу фантастичному світу, театру тіней (Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. – М.: Эксмо: Алгоритм). Але ніколи його алегорія не здійснювалась з такою точністю, як сьогодні.
Телебачення створює для людини такий театр якісно зроблених тіней, що в порівнянні з ним реальний світ здається сірою тінню, причому менш справжньою, ніж образи на екрані. І людина, з дитинства прикована до телевізора, вже не хоче виходити у світ, повністю вірить шахраям, які маніпулюють фігурками і кнопками, і готова вбити друга, який переконує вийти на світло.
Немає коментарів:
Дописати коментар