Великою помилкою є чекати на масові протести, як реакцію на якісь суперзлоччині дії влади. Боротись слід тут і зараз. Атакувати систему слід на кожному кроці - холодні батареї - штурмуйте ЖЕКи, хамить чи краде місцевий чиновник - оголосіть йому громадський джихад, зажрався податківець - обвішайте весь район з його фото з підписом "Увага! Розшук рецедивіста!" і т.д.
Лише навколо конкретних проблем та локальних гарячих точок можна формувати реальні осередки опору. Більшість громадян не готові вийти на Майдан, але заблокувати ЖЕК, чи прийти на незаплановану зустріч в місцеву адміністрацію цілком можуть. Чим більше проблема торкається конкретного громадянина тим більша ймовірність його взяти участь у протесті. Українці поки що не готові змагатись за демократію чи незалежність, але виявляють активність у захисті своїх дворів від забудов, у захисті шкіл, парків та боротьбі з незаконними смтієзвалищами.
Громадянин, який один раз ковтнув свободи, один раз вийшовши на протест , один раз кинув виклик чиновникам є потенційним Че, або Кон-Бендітом.
Не шукайте соратників серед політичних активістів, краще об’єднайте бабусь, що тусуються на лавочці біля вашого будинку та домогосподинь проти бездіяльності ЖЕКів, селян проти розкрадання землі, базарників проти адміністрацій ринків чи податкових інспекторів, водіїв проти конкретних ДАІшників, студентів проти хабарників-викладачів. Так формується активна громадянська армія опору, яка атакує режим з різних боків. В процесі локальних боїв новонавернені активісти усвідомлять, що масштаби корупції не обмежуються їхнім районом, що крадуть на самій вершині влади, що потрібні глобальні зміни. Це створить передумови для реальних масштабних революційних подій.
via Андрій Левус
Немає коментарів:
Дописати коментар