"Укатали сивку крутые горки"
Є люди, які хочуть пізнати неодмінно все, і є люди, яким нудно від того, що вони вже пізнали. І ось другі мовчать, щоб не було гірше, а перші втручаються буквально усюди, сподіваючись зробити краще, чим часто нервують оточуючих.
Такі люди не сприймають реальність, як карась не сприймає пательню. Наповнюючись тріском, підсмажуючись від дотиків Світу, вони вважають, що і для Світу ці дотики не повинні пройти безслідно. Їх активні спроби залишити слід викликають у Світу, в особі начальства і дружини, загострення інстинкту самозбереження, що своїм наслідком має повний набір неприємностей, іменований життєвим досвідом. І ось коли вони нарешті вирішать, що їх життєвий досвід вже достатній, вони втихомирюються і складають казки про сивку, котру загнали круті гірки - куди їх насправді ніхто не гнав, - у той час як нормальні коні скакали по нормальних дорогах, бадьоро підмахуючи хвостами, і їли собі в стійлах овес.
І тоді їх погляд звертається до дітей.
Вони, дорослі, вчать дітей, як би вони досягли того, чого повинні досягти діти, якщо б вони, дорослі, могли цього досягти.
Це називається передавати досвід.
Тоді для дітей починається ще те життя....
Дитячі мрії рідко збуваються. Хочеш стати двірником, а стаєш академіком. Хочеш вставати раніше за всіх, вдихати чисту прохолоду світанку, шарудячи гнати мітлою осіннє листя, поливати асфальт зі шланга, збирати всякі цікаві речі, втрачені напередодні перехожими, вітатись з мешканцями округи, котрі йдуть собі на роботу - всі тебе знають, всі посміхаються, і ніяке тобі начальство не страшне - їх багато, а двірників не вистарчає, тебе не понизять по службі - банально нема куда, не звільнять - адже тоді самим вулиці доведеться мести. А замість цього тягаєшся зі скрипкою в музичну школу, з величезною папкою - в художню, з портфелем підручників - на курси англійської мови, отримуєш прочухана після батьківських зборів, маршируєш в піонерських таборах, займаєшся з репетиторами, трясешся перед випускними іспитами.... Наживаєш неврастенію після конкурсів, сесії, курсових робіт, диплому, розподілу ... мама в непритомності, тато дзвонить старим друзям, одружуєшся, стоїш в чергах, отримуєш квартиру, купуєш меблі, захищаєш кандидатську. А діти підростають, і хочеться ж тільки, щоб вони були щасливі.
І так без перерви: начальству потрібні статті, дружині - шуба і машина. Дітям - штани і велосипеди, потім - кишенькові гроші і свобода, потім вища освіта, потім їм потрібні дружини і чоловіки, а тобі потрібна лише швидка.
Діти роз'їжджаються по містах, одружуються, стають на ноги, перестають тобі писати, добре, що ще хоча б вітають зі святами. Ти стаєш дідусем, виходиш на пенсію і отримуєш можливість робити все, що душі твоїй заманеться.
_________________________
І, отримавши, нарешті, можливість робити все, що душі завгодно, ти йдеш в ЖЕК і легко влаштовуєшся двірником. Тепер ти встаєш раніше за всіх, вдихаєш чисту прохолоду світанку, шарудячи ганяєш мітлою осіннє листя, і всі мешканці округи знають тебе і, йдучи на роботу, вітаються з тобою і посміхаються. І ти поливаєш асфальт зі шланга і думаєш: невже Світ влаштований так, що обов'язково треба зробити коло довжиною в життя, щоб прийти до того, чого хотів?
Напевно - це неправильно. І вся надія, що хорошу сивку гіркам не загнати ....
за мотивами Уютненькое Луркоморье
А де дуншифтинг?
ВідповістиВидалитину то така алегорія ...
Видалити