Реформи в Україні неможливі
Головна причина - відсутність необхідної для цього щирої політичної волі ...Чудо європеїзації в найближчі десятиліття в Україні не відбудеться. Часто спілкуюся з серйозними економістами і соціологами, тому ніяких системних реформ не очікую. Цивілізований світ зумів захистити нас від повного розчинення в агресивному сусідові, але він не може змінити наш убогий волею світогляд.
Реформи дійсно неможливі. Більш того, вони небажані. Їх не хоче величезна маса людей, солодко жующих несвіжий пиріг корупційних залишків з панського столу. Погано пахне? Чуть-чуть зворушений цвіллю? Ну і що. Зате - безкоштовний! Нібито, безкоштовний. Безкоштовна медицина, де вона? Безкоштовна школа, а вона де?
Змінюються міністри, нескінченну низку імен і прізвищ неможливо запам'ятати. Але в цілому кадрова політика в країні одноманітна, головний критерій - вірність системі, а не компетентність. На жаль, війна на сході - зручний привід зберігати кадровий status quo. Та й переговори з військовим противником ведуть люди, перш які розпродали українські армійські потужності, жорстко і планомірно зміцнювали корупційну систему в країні.
Полковники і генерали СБУ та МВС досить голосно розповідають про тарифи при призначенні на солодкі посади, старі і нові схеми відведення бюджетних коштів на особисті банківські рахунки. Нагадую, в країні триває війна, гинуть люди, президент, надівши військову форму, інспектує мілітарні підприємства, що дивом збереглися, що формально належать українській державі (на жаль, багато з них - суто формально).
Реформ не буде. А буде суєта імітації і нескінченне словоговоріння. Краща ілюстрація - антикорупційні потуги, де як і раніше ігноруються «некрасиві» можливості кримінального закону (слідство-суд-в'язниця) і створюються «дуже красиві» і, головне, безпечні позасудові заходи впливу для себе і подібних собі. А в результаті - банальні сміттєві баки на колесах різко підвищуються в ціні. Потреби ринку визначають вартість, непорушний закон економіки, знаєте.
Сміттєві баки - нова зброя революції. До того йдемо. Нам це подобається. Як писав російський публіцист в ХХ столітті, зведення біди в доброчесніть - справжнє прокляття філософствуючого російського розуму. І українського теж, бачимо ми.
Семен Глузман © 15 жовтня 2014 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар